Як проявляється психологічна агресія Росії на території ОРДЛО?

Психологічна агресія з боку Росії: якою вона є та як вона проявляється. Соціальний та військовий психолог Олег Покальчук вважає, що сучасна російська пропаганда в ОРДЛО та тренди її розвитку повністю копіює стилістику пропаганди в Німецькій Демократичній Республіці.  

Олег Покальчук: Російські інформаційні впливи, про які прийнято говорити багато і палко, розділяються на кілька потоків і пропаганда – далеко не основний з них. Російська пропаганда, як пропаганда будь-якої країни направлена не на формальний об’єкт впливу, а на споживачів в середині власної країни. Вона створює образ ворога, маючи мобілізуючий фактор, такий, який підвищує валідність, верифікує чинних лідерів данної країни. Я би не демонізував пропаганду як таку, зокрема російську. Вона має в нашому випадку відволікаючий характер. Оскільки преса, в першу чергу, і деякі держслужбовці кидаються розвінчувати абсолютні ідіотизми, забуваючи про те, що Росія – країна з серйозним економічним і інтелектуальним потенціалом. Все, що виглядає як ідіотизм, створюється зовсім не ідіотами.

Любомир Ференс: Чи можна говорити, що це чітка стратегія, яка має певні директиви, що спускаються з певного центру?

Олег Покальчук: На жаль, так. Росіяни абсолютно добре вчаться, навіть у американців. Система формування меседжів при прийнятті рішень у них засадничо відрізняється з точки зору оперативності, наприклад, від нашої, оскільки нижча ланка, якщо ми говоримо про інформаційні впливи, має достатньо широке право і поле для імпровізації. Вони звітуються лише по факту виконання робіт, а не поточному проведенню вказівок вищого керівництва. Безумовно, це робиться з єдиного центру і розподіляється на різні потоки.

Любомир Ференс: Згідно з вашими висновками у рамках дослідження російської психологічної агресії, зміни у людській свідомості відбуваються на рівні патернів. Чи можна окресилити, коли зміни відбулися, і людська поведінка змінилася кардинально?

Олег Покальчук: Це не зовсім так, на зміни поведінки впливають. Патерни – це також глибока прошивка масової свідомості. Для цього потрібен певний час, кілька років при посиленому фінансовому і інших впливах. А вот атетюди, які безпосередньо впливають на поведінку – діють достатньо швидко під впливом сильних і недорогих стимулів.

Любомир Ференс: Чи по-різному відбувається цей вплив на дорослих, дітей чи підлітків?

Олег Покальчук: Діти реагують на будь-які впливи значно яскравіше і гостріше, це торкається не тільки інформаційних впливів, будь-яких комунікацій. Так влаштована природа. Але так само діти достатньо швидко і забувають.

Любомир Ференс: Чи може людина, усвідомлюючи роботу окупанта на інформаційному рівні, проживати на тих територіях і не піддаватися впливу?

Олег Покальчук: Гіпотетично, так. Завжди існує особисте критичне мислення. Але щоб опиратися масовій поведінці, навіть не так пропаганді, як тим людям, які піддалися пропаганді, необхідно мати критичне мислення. Воно базується на кількох важливих чинниках, які, на жаль, не всім притаманні. Це відчуття роду, родини, предків, це може бути релігія, віра, ми пам’ятаємо це з радянських часів і дисидентських джерел. Це може бути наукове мислення, яке теж є раціональним і може ставити під сумнів очевидні дурниці. Це питання, яке торкається самотності. Людина, яка поводиться розумною, вона у цілому світі завжди лишається в меншості.

Любомир Ференс: Подібність пропаганди в Німецькій демократичній республіці та на окупованих територіях – вона є очевидною?

Олег Покальчук: Вона є подібною, але не тотожною. Безумовно, клон такої моделі управління суспільством для Путіна є більш привабливим. Оскільки це з його візії, успішної службової молодості, є найбільш переконливим для нього самого. Інша річ, що українці зовсім не німці, навіть не східні німці. Схильність і здатність німців була до безумовного послуху, особливо після другої світової, вони всі команди виконували чітко. Що торкається нашої такої східної вольниці, тут є, звичайно, великі сумніви, що це може бути. Але такий тип впливу, безумовно, відстежується.

Любомир Ференс: У своєму дослідженні ви вказуєте про суми коштів, які були витрачені на подолання наслідків психологічної агресії. Чи можна хоча б окреслити, в якому напрямку доведеться проводити роботу.

Олег Покальчук: Напрямки завжди подібні, у всякого інформаційного впливу має бути матеріальне підкріплення. Ви не можете говорити про те, що в Україні є добра інфраструктура, якщо при цьому не будуєте дороги, а пояснюєте, що насправді вони добрі. Це брехня, і працює навпаки. Якщо ми говоримо про повернення окупованих територій в наступній фазі цієї війни (зараз ми зазначали поразки), ми повинні говорити про те, що ми створюємо матеріальне життя на цих територіях більш комфортним, ніж воно є зараз і тоді супроводжуючі інформаційні впливи матимуть ефект.

Любомир Ференс: Низка українців, що проживають на окупованих територіях і вважають чужими решту громадян України, можуть змінити свою думку?

Олег Покальчук: Я сумніваюсь, але мій підхід такий, що кожна людина може змінювати поведінку. Я переконаний, що і на території вільної України проживає певна кількість людей, які її ненавидять, так є в кожній країні. Завжди є десть відсоток людей, яким чомусь вкрай не подобається уряд, лад, мова, це така людська природа. Але при цьому вони, якщо не хочуть сісти в тюрму, живуть згідно кримінального кодексу, а своє бурчання лишають в рамках своєї кухні.  

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі вгорі