Громадське радіо
В нашій студії студентки 3-го курсу Інституту журналістики університету Шевченка Валерія Мацеха та Анастасія Іванова.
Любомир Ференс: На вашу думку, вам буде комфортно працювати в Україні, як майбутнім журналістам?
Валерія Мацеха: Ми почали навчання, коли в Україні розпочалися нові процеси після Революції Гідності, коли Україна мала би стати більш відкритою та демократичною. Але ми зараз не бачимо таких зрушень, навіть по міжнародних рейтингах свободи преси ми знаходимось не у першій сотні.
Складно сказати, в яких умовах ми працюватимемо, але ми як студенти будемо намагатися дотримуватися всіх стандартів і зі свого боку намагатися покращувати стан української журналістики, робити її більш відкритою, більш вільною та демократичною.
Ірина Соломко: Яким азам вас вже навчили?
Анастасія Іванова: Ази полягають в тому, щоб хоч би вміти елементарно складати новини. Тому що нам часто закидають професори, що на радіостанції приходять непрофесійні журналісти, копіюють новини з інших інтернет ресурсів, а потім їх видають у прямий ефір. Це неправильно.
Валерія Мацеха: Журналіст також повинен мати грамотність та розуміння поточної інформації, яка відбувається. Плюс до цього потрібно мати хист та інтуїтивну налаштованість.
Ірина Соломко: Так, часто говорять, що журналістика — це не професія, а стан душі.
Останнім часом журналістика стає заручницею смаків глядачів, певна частина людей хочуть дивитися легкі продукти, серіали. Ви готові йти за цими смаками глядачів та читачів, чи готові бунтувати та вести людей за тим, що вони мають робити?
Валерія Мацеха: Це правда, що ми маємо підлаштовуватися під смаки глядачів, тому що в нас масові програми налаштовані на те, щоб відпочити і розслабитися. Але журналісти і формують смаки глядачів, і якщо ми будемо робити більше інтелектуальних передач, якихось програм, які будуть примушувати глядачів та слухачів думати, можливо, тим самим ми будемо їх перелаштовувати на більш високий рівень споживання інформації.