В студії Громадського радіо експерт «Майдану закордонних справ» Олексій Куроп’ятник.
Олексій Куроп’ятник: Віталій Чуркін був на своїй посаді в ООН з 2006 року. На момент своєї смерті він був найстаршим представником дипломатичного корпусу при ООН. Це не надавало йому якихось протокольних переваг але Російський МЗС вирішив скористатися ситуацію і вимагав окремої резолюції на вшанування. Але РБ ООН – це не Генасамблея, це політичний орган, таких процедур там не передбачено. Тому наш посол Володимир Єльченко наполіг на використанні стандартної процедури. Це не є жодним виявом неповаги до дипломата. Україна діяла у рамках дипломатичного протоколу.
Євген Павлюковський: А для чого Росії окреме засідання на смерть Чуркіна?
Олексій Куроп’ятник: Російські дипломати відчувають смугу невдач. В день виборів в США помер віце-консул в Нью Йорку, потім застрелили посла в Туреччині, ще один дипломат помер. І ось тепер смерть Віталія Чуркіна за день до 65-річчя. Американська поліція прийшла до висновку, що немає жодних підстав вважати, що це була неприродня смерть.
Росія намагається таким чином створити дискомфорт для головуючої в ООН країни. Нагадаю, що Україна зараз головує. Це спроба змусити українських дипломатів блокувати.
Євген Павлюковський: А чому ми не могли дозволити такий прецедент?
Олексій Куроп’ятник: Якби ми зараз не перебували у стані неоголошеної війни, то ця подія не мала б забарвлення смерті ворога. Адже тут мала значення ще персональна характеристика цієї людини. Він дійсно професіонал, але з громадянської позиції – це представник ворога і впливова фігура ворожого табору. Він докладав навіть більше зусиль до відстоювання позиції РФ, ніж від нього вимагали його професійні обов’язки. Це викликало негативну реакцію.
Євген Павлюковський: The New York Times пише, що Чуркін був дипломатом, який набив руку на використанні протоколу ООН і права вето на користь Російської політики. Чи може його смерть вплинути на позицію Росії в Радбезі?
Олексій Куроп’ятник: По-перше дипломати в ООН не самостійні фігури, а виконують вимоги свого МЗС. Але повноваження російських дипломатів у країнах перебування дещо ширші ніж в українських дипломатів. Тому креативність і професіоналізм такого досвідченого дипломата звісно вплинуть на процес. Варто нагадати, що 1992 року Чуркін пішов з позиції заступника міністра. У команді Путіна він був одним з кандидатів на посаду міністра.
Євген Павлюковський: Дипломатичний протокол вимагав від України вшановувати Чуркіна хвилиною мовчання?
Олексій Куроп’ятник: Протокол вимагає певних процедур вшанування дипломатів. І протоколи мають виконуватися.
Євген Павлюковський: Хто може посісти місце Віталія Чуркіна?
Олексій Куроп’ятник: Наприклад Володимир Чижов, представник РФ в ЄС. Він на своїй посаді з 2005 року і приїхав з посади першого заступника міністра. Російський МЗС має багато професійних дипломатів але на такі посади вони повинні підбирати людей, яких, в свою чергу, потрібно буде замінити на попередній посаді. І їм треба буде найти людину, яка погодиться працювати в постійному стресі.
Це буде професійна людина але навряд чи вона додаватиме до своєї роботи по українським питанням стільки особистого зневажливого ставлення, як це робив Чуркін.