facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Які уроки має винести України з війни у Нагірному Карабасі?

Вірменія і Азербайджан напередодні підписали мирову угоду за посередництва Росії. Азербайджану відійшла частина територій самопроголошеного Нагірного Карабаху, Вірменія зберегла Степанакерт, а Росія отримала право розмістити своїх військових у зоні конфлікту, вони вже почали туди прибувати. Вірменію після таких умов перемир’я охопили протести. Які уроки має винести із ситуації Україна?

Які уроки має винести України з війни у Нагірному Карабасі?
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Про це ми поговорили із політологом Олегом Саакяном.

Анастасія Багаліка: Що означатиме російська присутність на Кавказі?

Олег Саакян: Це означає, що ці території тепер не тільки в потенційному геополітичному впливі, а Росія стає повним модератором конфліктів на цих територіях. Там проходить Каспійський газонафтопровід, там проходять торговельні шляхи.

Таким чином вона підбирається до Грузії, щодо якої геополітична ситуація далеко не визначена. З одного боку, при владі умовно проросійсько-політичні еліти, але з іншого боку, Грузія доволі сильно інтегрується із західними країнами, зокрема, з НАТО. У разі вступу Грузії у НАТО або розміщення там військових баз, Росія має можливість із півдня впливати на Грузію, зокрема через газопроводи. Плюс це можливість впливати ще південніше, оскільки для Росії це плацдарм виходу на Середню Азію, де на сьогодні палає ціла низка конфліктів. Тобто Росія розповсюджує зону свого впливу.

Анастасія Багаліка: Чому ця ситуація може навчити Україну у питанні окупованих територій, питанні протидії проросійському впливу за таким штибом?

Олег Саакян: Наші військові мають вивчити досвід цих бойових дій і подивитися, які новітні технології і тактики використовувалися, які з них були ефективними, а які ні. Також можна вивчити для себе геополітичний досвід, оскільки ми бачимо, що за спиною Вірменії і Азербайджану тривала більша частина перемовин, їх ставили перед фактом. Це для нас важливо, тому що ми поки що маємо можливість грати в різних ролях або змінити саму рольову модель цієї гри для того, щоб вона не склалася для нас подібним же чином.

Крім того, ми маємо зробити геополітичні висновки. Ситуація по Карабаху поставила перед нами доволі серйозний виклик правильно підбору тактики. Можна було побачити, що стандартні лекала вже не діяли. Якщо ми беремо поняття демократія як мірило, то у такому випадку ми мали б бути на боці Вірменії, оскільки це демократична країна із демократично обраним президентом. Натомість Азербайджан – абсолютно тоталітарна держава з переслідуваннями, вбивствами, перебуває на дні рейтингів свободи разом десь із Північною Кореєю.

А якщо говорити про геополітичний компас, то тоді Росія є формальним союзником Вірменії, а нашим ворогом, відповідно Вірменія для нас є другом нашого ворога. А Азербайджан не є членом ОДКБ, але при тому ми бачимо, що Азербайджан воював саме російською зброєю проти Вірменії, а Росія не захищала Вірменію. Себто є купа різних компасів, приміряючи які, ми могли отримати абсолютно різну картинку. Нам важливо виробити власний компас і дивитися на цю ситуацію не чорно-біло, а через призму власного національного інтересу.

Варто зазначити, що ця ситуація не могла нас обійти. У нас проживає дві великі діаспори – вірменська та азербайджанська. Також не слід забувати фактор Туреччини, яка для нас є важливим стратегічним партнером у чорноморському регіоні. Тобто «відморозитися» від цього конфлікту ми точно не могли.

Ситуація активної гри для нас була неприпустимою, ми не маємо там жодних ресурсів, наша зовнішня політика за цим напрямком була непріоритетною. Проте не грати ми також не могли. Відповідно, для нас залишається ситуація не пасивного нейтралітету, а активного. І тут ми мали б шукати інструменти, як цей конфлікт використати для посилення власних можливостей, аби бути корисними для встановлення миру на цих територіях. Ми і цього не зробили.

Ця ситуація є багатогранніша, ніж може здаватися на перший погляд. Вона ставить цілу низку питань. Наприклад, чи все, що погано для Росії, є хорошим для України? Тому що ця історія виглядала як однозначно погана для Росії, відповідно хорошою для України. А направду, вона привела до ситуації, коли стратегічно втратили і ми. Адже з’явився прецедент геополітичного «договорняка» між Росією і країною-членом НАТО – Туреччиною. І це за спинами двох сторін, які в цей момент проливали кров. Тому для нас тут буде ціла низка уроків, які потрібно буде вивчити.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Використовувати юнацький максималізм в мобілізації 18-літніх — неправильно — ветеран

Використовувати юнацький максималізм в мобілізації 18-літніх — неправильно — ветеран

Українська армія не вперше складається з добровольців — історик та офіцер ЗСУ Олександр Алфьоров

Українська армія не вперше складається з добровольців — історик та офіцер ЗСУ Олександр Алфьоров

Держава дає максимум 6 місяців реабілітації для важких поранень — директорка фонду «Після служби»

Держава дає максимум 6 місяців реабілітації для важких поранень — директорка фонду «Після служби»