У студії Громадського радіо — журналістка, голова міжнародного відділу Українського кризового медіа-центру Тетяна Огаркова.
Тетяна Огаркова: Результатом першого туру президентських виборів у Франції стала перемога Еманюеля Макрона. Він отримав 23,9% голосів виборців. Це 8,6 млн. громадян. На другому місці — Марін Ле Пен з результатом у 21,4%. На третьому місці — республіканець Франсуа Фійон, який отримав 19,94% голосів. Ультралівий кандидат Жан-Люк Меланшон — 19,62%. П’ятий кандидат, соціаліст Бенуа Амон отримав 6,35%. З цього можна зробити висновок, що у другий тур виходить кандидат від руху «Рухаймося вперед!» Еманюель Макрон і лідерка ультраправої партії «Національний фронт» Марін Ле Пен.
Ірина Славінська: Наскільки цей результат несподіваний?
Тетяна Огаркова: За 2 дні до виборів ми мали соціологічні опитування, які давали саме такі відсотки. Хоча треба розуміти, що ця кампанія тривала багато місяців і відсотки змінювалися постійно. Тривалий час Марін Ле Пен була попереду Макрона на 1-2%. Але наприкінці кампанії більшість соціологів прогнозувало, що саме Макрон вийде на перше місце. Дуже приємно, що ці прогнози справдилися. Тому що це повертає нам віру в соціологію.
Ірина Славінська: Що можна сказати про електоральну карту першого туру?
Тетяна Огаркова: У східних та південних регіонах лідером є Марін Ле Пен, тоді як в західних і північних регіонах більше голосували за Макрона. Схід — це старі промислові регіони. Південь потерпає від мігрантів більшою мірою, ніж Захід. Чому вони голосують за Ле Пен? Тут є 2 причини. Перша причина — це мігранти. Це пояснює голосування на півдні. Тому що на півдні люди більшою мірою зіштовхуються з мігрантами, і вони мають більше підстав їх не любити. А Марін Ле Пен своєю кампанією пропонує їм прості рішення складних питань. Що стосується східних регіонів, там ситуація ще цікавіша, тому що аналогія з Україною ще більш наявна.
Ірина Славінська: Старі шахтарські регіони зокрема.
Тетяна Огаркова: Саме так.
За Марін Ле Пен голосують переважно ті люди, які проживають в маленьких містечках, що мали потужне індустріальне минуле. Зараз вони вже позбулися промисловості, велика кількість людей там не має роботи. Плюс нижчий рівень освіти. В таких умовах популізм приживається набагато краще, аніж у великих містах або багатших регіонах. Тому такий поділ на Схід і Захід має досить очевидні соціально-економічні пояснення.
Ірина Славінська: Давай подивимось на Захід і на Північ, де голосували за Макрона.
Тетяна Огаркова: Бретань голосувала за Макрона. Якщо подивитися на центр — Париж і Іль-де-Франс, там переважно теж голосували за Макрона. Марін Ле Пен там набирає 6% чи 4%. Я би тут хотіла підкреслити парадокс. Якщо ми беремо Париж і Іль-де-Франс, там теж дуже багато мігрантів. Але антимігрантська риторика тут не працює, тому що люди знайшли спільну мову і ксенофобські аргументи вже працюють меншою мірою.
Бретань довгий час була дуже лівою. Я очікувала, що там може пройти Меланшон, або більше голосів отримає Бенуа Амон, який є офіційним представником від Партії соціалістів. Але вони зрештою обрали менш лівого кандидата. Звісно, Макрон пов’язаний з Соціалістичною партією. Він був міністром в уряді Франсуа Олланда. Але він залишив соціалістів і зараз намагається примирити правих і лівих. Він говорить про те, що його програма виходить за межі традиційного поділу на правих і лівих. І ця центристська програма знайшла величезну кількість прихильників на заході і на півночі. Це дуже знаково. Ми бачимо, що відбувається перехід від традиційного поділу на правих і лівих. Часто експерти говорять про те, що сучасний поділ поміж політичними силами у Франції — це поділ між кандидатами, які прихильно ставляться до глобалізації, і кандидатами, які хотіли б законсервувати ситуацію в країні.
Ірина Славінська: Коли Макрон говорить «Хай живе Європа», що він має на увазі?
Тетяна Огаркова: Макрон — це єдиний виразно проєвропейський кандидат. Його слоган — «Сильна Франція у сильній Європі». Він прекрасно розуміє, що є певна криза європейських інституцій, але він пропонує натомість посилити Європу і в такий спосіб посилити Францію. Він бачить, що Європа буде сильнішою, лише коли вона буде разом.
Він пропонує переглянути основні тексти, які стосуються Європейського союзу. Також він пропонує багато реформ. Він бачить Європу такою, яка потребує реформ, але реформ, які б її зміцнювали, а не реформ, які б її знищували.
Ірина Славінська: Якщо подивитися на передвиборчі програми, як на проекти Франції, то які проекти перемогли?
Тетяна Огаркова: Очевидно, що виграв проект відкритої Франції, Франції в глобалізованому світі, Франції проєвропейської і антипутінської. Тобто програма Макрона отримала більшу кількість прибічників. Але водночас ми бачимо, що конкуруючий проект є абсолютно протилежним. Йдеться про проект Марін Ле Пен. Це Франція, яка може вийти з ЄС, оскільки в її передвиборчій програмі є пункт про референдум, який вона хоче запропонувати французам протягом перших 6 місяців свого президентства. Вона пропонує вийти з зони євро. Вона пропонує ввести більш путінофільську політику. Вона виступає за зняття санкцій з Росії, анексію Криму і підтримку збройного конфлікту на сході України. Тобто це абсолютно інша Франція. Франція, яка б закривалася від мігрантів. Це була б Франція, яка рухається назад. І наразі Франція є розірваною між цими двома протилежними проектами.
Ірина Славінська: Як відреагували кандидати першого туру президентських виборів, побачивши, що вони не пройшли у другий тур? Є традиція підтримувати кандидатів, які пройшли у другий тур, і закликати виборців віддавати голоси за когось з двох «фіналістів». Що бачимо цього року?
Тетяна Огаркова: Всі чекали, що скаже республіканець Франсуа Фійон. Він виступив із промовою і підтримав кандидатуру Макрона. Соціологія показує, що люди, які голосували за Фійона, розділяться. Частина голосуватиме за Макрона, друга частина голосуватиме за Марін Ле Пен і третя частина не буде голосувати взагалі. Такими цифри були до його виступу. Зараз, оскільки він його підтримав, ми сподіваємось, що більше його прибічників голосуватимуть за Макрона. Амон так само підтримав Макрона. Це було передбачувано, оскільки їх об’єднує багато речей. Справжньою несподіванкою стала реакція Жана-Люка Меланшона. Це кандидат, який фінішує четвертим. Він представляє ліву платформу, це його власна партія «Нескорена Франція». У 2012 році він дуже чітко висловлювався про те, що треба будь-якою ціною не дати пройти партії «Національний фронт». І от зараз, після оголошення результатів, він відмовився підтримати будь-кого з цих кандидатів, сказавши щось про те, що нарешті олігархи та власники великих медіа можуть тріумфувати, оскільки це їхня перемога. Іншими словами, він провів знак рівності поміж ксенофобською та антимігрантською програмою Марін Ле Пен і, можливо, недосконалою, але демократичною програмою Макрона.
Ірина Славінська: Коли французи вдруге цього року сходять на виборчі дільниці?
Тетяна Огаркова: Другий тур буде 7 травня. Соціологічні опитування, які є на даний момент, говорять про те, що трохи більше 60% французів готові голосувати за Макрона і 36-38% будуть голосувати за Марін Ле Пен.