Розповіла Любов Найдьонова, медіапсихолог, заступниця директора Інституту соціальної і політичної психології НАПН України, доктор психологічних наук, професорка.
Про наслідки перебування на карантині
Любов Найдьонова: Перебування на карантині однозначно стимулювало медійні практики, розширило їх. До звичного вже перебування за екраном телевізорів і комп’ютерів додалися додаткові часові проміжки через навчання онлайн. У карантині живий контакт був підмінений екранним впливом.
Психологічний вплив полягав в тому, що психіка вже пристосувалась до нових умов і повернення до соціальних контактів також буде потребувати адаптації. Наскільки це буде складний процес — не візьмусь робити якісь точні прогнози. Це не буде відбуватись у всіх однаково, для когось це може бути дуже бажаний процес, тому що скучили за реальними контактами, для когось це може викликати додаткове напруження тому, що дистанційна форма спілкування більш комфортна.
Головне завдання дорослих полягає в тому, щоб допомогти дітям зробити це з якомога меншими емоційними напруженнями і втратами. Психологічне благополуччя є серйозним ресурсом насамперед для здоров’я дитини для її розвитку і формування особистості.
Про основні проблеми
Любов Найдьонова: Я виділила дві складові проблеми, як психолог. Одна стосується соціального контексту, тому що у нас дуже багато соціальних розшарувань, соціальної нерівності, багато невизначеності і різних приводів для соціального напруження. Сім’ї перебувають часто в складних життєвих обставинах, це все відображається на тому, з чим дитина приходить в школу і з чим вона там стикається. Дуже мало розвиваються техніка та уміння регулювати дитячі конфлікти. Уміння опрацьовувати і регулювати дитячі конфлікти — це одна дуже велика складова, яка має забезпечити психологічне благополуччя.
Друга складова пов’язана з аспектами психічного здоров’я. У нас дуже слабко розвинена служба захисту психічного здоров’я дитини. У нас недостатньо дитячих психіатрів, страждає рання діагностика психічних відхилень.
Про вплив ізоляції на родини та дітей
Любов Найдьонова: Ізоляція є таким чинником, який може загострити будь-які проблеми, якщо вони наявні. Нещодавно ми провели онлайн-конференцію, підбивши підсумки і зафіксували, що найбільш стресогенними чинниками було питання наявності якихось захворювань, які є чинником ризику. На другому місці було споживання новин про коронавірус. Дослідження показують, що дуже невелика частка людей переживала якісь шокові стани, більшість — адаптувалися і нормально почувають себе зараз. У сім’ях, які були самоізольовані з маленькими дітьми (до 5 років), напруження було трошки більше. Такі діти не можуть саморегулюватися і потребують весь час бути в комунікації, це додаткові чинники. Мабуть, тому садочки і відкривають першими — це дійсно був виклик, з яким зіткнулися батьки.
Треба бути готовим до того, що це напруження може якось проявитися і вчасно звернутися по допомогу, проконсультуватись. Якщо ви відчуваєте, що щось вас тривожить з приводу реакцій вашої дитини — нормально звернутись до фахівців, які дадуть роз’яснення.
Про виклики, якими стикається дитина у 21 столітті
Для різних вікових груп ризики відмінні. Сьогодні в результаті дистанційного буму ми змогли їх більш яскраво побачити. Найбільша помилка батьків маленьких дітей — якомога раніше забезпечити їх гаджетами. Дитина до 3 років розвивається тільки в реальному русі, якщо ми садимо дитину перед екраном, ми забираємо в неї її розвиток і потенціал, який закладений генетично.
Батькам потрібно регулювати час перебування дитини перед екраном, розуміючи що це певна данина моді, яка не є корисною для розвитку дитини.
Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі