Що ж ухвалили народні депутати і як це вплине на стан української економіки, ми розпитали в економіста, викладача Києво-Могилянської Бізнес-школи Олексія Геращенка.
Треба дочекатися публікації законопроєкту, бо часто в Україні буває таке, що ухвалюють щось одне, а публікують – дещо інше. Але ключові показники відомі. І полягають вони в тому, що попередній бюджет був суттєво переглянутий і за доходною, і за витратною частиною. Прогнозована доходна частина суттєво зменшена – на понад 100 мільярдів гривень за рахунок того, що внаслідок економічної кризи вдасться зібрати менше податків. Видаткова видатна частина суттєво зросла, і маємо дуже значний дефіцит бюджету – близько 300 мільярдів гривень. Це те, чого Україна намагалася уникати всі попередні роки, дотримуючись рекомендацій міжнародних фінансових інституцій. Але зараз така ситуація, що за таким сценарієм живе майже весь світ, навіть розвинуті країни світу. Поза тим, будь-який дефіцит має бути чимось покритий, і за ідеєю, яка закладена в бюджет, нам має надати кошти в бюджет, як виключення, МВФ, а решту має залучити Міністерство фінансів у вигляді розміщення облігацій внутрішньо-державної позики.
В бюджеті створюється великий фонд щодо боротьби з коронавірусом – на понад 60 мільярдів гривень. Відповідно, ці кошти будуть витрачатися в ручному режимі за потреби. Якщо в цілому оцінювати бюджет, то якщо всі попередні роки була тенденція на децентралізацію, коли віддавали більше повноважень та грошей на місцевий рівень, і місцеві бюджети мали змогу реалізовувати свої власні проєкти, то зараз в цьому бюджеті відбувається навпаки – суттєва централізація. Тобто під час кризи будуть в Києві вирішувати, куди терміново витрачати ті чи інші кошти. І як будуть витрачатися гроші цього великого фонду, буде залежати від якихось поточних ручних рішень уряду.
Збільшуються пенсії: разово пенсіонерами виплатяться додаткові гроші, крім того, буде проведена індексація пенсій. Також збільшуються кошти для утримання медпрацівників.
Ця програма в бюджеті залишається, тобто планують і далі будувати інфраструктурні об’єкти, дороги.
В цілому, така політика характерна, з одного боку, для багатьох країн світу, проте з іншого боку, в умовах України оце ручне витрачання коштів та великі інфраструктурні витрати – це завжди питання відносно корупції та прозорості їх витрачання.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.