Якими є національні традиції щодо правосуддя, — лікбез від Богдана Львова

В «Громадській хвилі» гостра дискусія щодо ухваленого Конституційною Комісією проекту конституційних змін щодо правосуддя

Ведучi

Ольга Веснянка,

Лариса Денисенко

Гостi

Роман Куйбіда,

Богдан Львов

Якими є національні традиції щодо правосуддя, — лікбез від Богдана Львова
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2015-11-02_lvov-kuybida.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2015-11-02_lvov-kuybida.mp3
Якими є національні традиції щодо правосуддя, — лікбез від Богдана Львова
0:00
/
0:00

Як позначиться реформа на судовій системі та суддях? Ухвалення яких законів викликають пропоновані зміни? Питання суддівської честі, самоврядування, навчання та переобрання суддів — всебічно під час прямого ефіру в студії.

Лариса Денисенко: Які є плюси уже погодженого пакету, і які є мінуси, на ваш погляд? Яких нових Законів потребуватиме цей підхід реформування питань, пов’язаних з правосуддям?

Роман Куйбіда: На мій погляд, конституційні зміни мають вирішити 3 питання: усунення політичних впливів, спрощення судової системи, очищення суддівського корпусу.

Лариса Денисенко: Наскільки вдалося уникнути політичного впливу?

Богдан Львов: Я не согласен с тем, что конституционная комиссия только половинчато подошла к предложениям Венецианской комиссии. Все наиболее важные положения, с учетом национальных традиций, положений дел в стране, были учтены.

Лариса Денисенко А що таке національні традиції у плані правосуддя?

Богдан Львов: Отсутствия уважения и понимания к несудебным способам регулирования спора. Вы тоже не можете сказать, что такое арбитраж, медиация вне суда.

Ці процедури мають викликати довіру у суспільстві, а їх немає. Національною традицією є прийняття законів, які не забезпечені фінансово, і цей дефіцит становить 800 млрд гривень — це національна традиція, коли приймаються популістські закони, які виконати неможливо і це в подальшому шлях до суду. Невиконання судових рішень — також національна традиція. І, до речі, вони не виконуються не судами, а виконавчою владою, але про це ми чомусь забуваємо.

Будь-який чиновник, який не дотримується прав громадян, будучи відповідачем у суді, оскаржує рішення, навіть якщо знає, що він програє, він послідовно оскаржує всі інстанції.

Національні традиції, коли не було дійсної змагальності, яка лише проголошена: змагальність приватної власності і державної, але державні органи були звільнені від сплати судового збору, мали переваги в судах.

Національні традиції, коли адміністративний суд, створений для захисту прав людини, а позивачем у ньому виступає державна установа, орган і усі механізми використовуються проти цієї людини.

Роман Куйбіда: я ці національні традиції не враховував, а б знищував. Нажаль, це не може бути підставою для відсутності змін. Теза про необхідність збереження і урахування національних традицій – не дуже коректна. Щодо усунення політичних впливів, я тут досить оптимістично ставлюся до цього, принаймні, те, що можна було зробити на конституційному рівні у цьому проекті закладено.

Єдине, що щодо прокурора зберігається цей суто політичний механізм призначення і звільнення з посади. Тобто, президентом, за згоди парламенту без конкурсних засад. Критерій політичної лояльності все одно буде працювати більше, ніж усі інші. Щодо спрощення суддівської системи і очищення суддівського корпусу, нажаль, прямих відповідей проект Конституції не дає, тобто він дає можливість це робити, але дає можливість зберегти існуючу ситуацію із заплутаною судовою системою, і фактично нічого не робити для того, щоб оновити суддівський корпус.

Лариса Денисенко: Яка ваша точка зору стосовно багаторівневості судової системи і так само стосовно очищення суддівської влади?

Богдан Львов: Мені здається, що це певною мірою надумана проблема, стосовно багаторівневості — це взагалі, тому що, якщо у господарських судах 3 перші інстанції, тобто місцевий, апеляційний та Вищий господарський суд справа проходить, в середньому, за 8–9 місяців. Вибачте, але у Польщі взагалі немає строку розгляду справи першою інстанцією. Вони розглядають це у розумний спосіб.

У Європи навіть повідомлення про явку кудись вважають розумним строком 60 днів, то казати про якусь істотну затримку розгляду або занадто розгалужену систему — це підміна понять. Має значення виключно ефективність, тобто як система працює, чи вона видає на захист громадянина те, що він очікує.