Є відмінність між «спецстатусом Донбасу» і «особливостями самоврядування» - Тарас Чорновіл

Тетяна Трощинська: Ви би голосували за цей варіант змін до Конституції, якби були у Парламенті?

Тарас Чорновіл: Безумовно.  Я був би одним із співавторів і брав би активно участь у цьому. Це ті речі, якими я почав займатися, коли потрапив до Верховної Ради у першому скликанні в 2000-му році. З перших днів я був включений у роботу по децентралізації. Просто тоді вони не були реалізовані. Але я уявляв собі складнішу схему децентралізації, ніж є. Але на сьогодні для України вона справді складна. У моєму уявленні громади самі мали б вирішувати що вони виконкому віддають, а що лишають у себе. Але, на мій погляд, ті зміни, які запропоновані, є абсолютно адекватними.

Тетяна Трощинська: Хто не хоче мирного завершення, то той хай одягає камуфляж і їде воювати. Це був один з аргументів.

Тарас Чорновіл: Це стосувалося тих заяв, які почали лунати в залі. Від деяких партій були зроблені речі, які звучали дивно і нещиро. Ви боретесь проти децентралізації? Це ваше право, але піддавати сумніву і критиці міжнародну підтримку України, в той момент, коли вона дійсно потрібна… Віце-спікер Оксана Сироїд говорила як тисне Західний світ, як вибивають західні лідери з нас поступки. Насправді до нас є певна установка, яка звучить наступним чином: ви маєте закріпити певні речі, або ви маєте зрозуміти, що тоді ми будемо займатися питанням своєї безпеки, а не вашої. У Західного світу є 3 серйозні питання по Балтійських державах. Росія робить демонстративні кроки щодо країн Балтії, щодо країн Європи, щодо Швеції, щодо Фінляндії, щодо Німеччини. Це лякалки, які можуть призвести до трагедії. Умови сформульовані і це не є чимось страшним.

Василь Шандро: Очевидно, зараз треба дивитися на пріоритети?

Тарас Чорновіл: Пріоритет перший – питання нашої безпеки. Нам важко оцінити що було б, якби не було Мінських домовленостей. Якби не відбулася катастрофа з боїнгом, то фактор стримування не працював би. І Росія наступала б в Україну рік назад. Замість воювати танками Росія змушена десь виправдовуватись і йти на домовленості. Другий момент – навести порядок у себе вдома. Особливо те, що в Закарпатській області та Одеській області коїться. Тільки після цього варто спробувати реінтегрувати ті території. Нам пропонують варіант: забирайте Луганську і Донецьку область до себе на наших умовах: вони мають дістати право на вето  на основні зовнішньо і внутрішньополітичні питання. Але ми поставили такі передумови, що воно відтягується у далеке майбутнє.

Тетяна Трощинська: Нормандська четвірка погодила виконання Мінських домовленостей до кінця року. До кого спрямовані вимоги? Україна ж ніби виконує.

Тарас Чорновіл: Є формат, коли сторони мають абсолютно неадекватного співрозмовника. Тоді вимога йде формально до 2 сторін. Але для України дуже принциповим є збереження порядку пунктів.

Василь Шандро: Ви оцінюєте цю ситуацію як прийнятну?

Тарас Чорновіл: «Зрада» Нас зливають!» кричать ті, кому трішечки б помовчати. І от по Конституційній цій реформі. Є експерти,які читали ці зміни, а є експерти, які говорять  не читавши. Ті, що читали, чітко говорять про дві проблеми: в переліку тих випадків, коли Президент може зупиняти діяльність місцевих рад  стояв сполучник і, але замість нього з’явилась кома. Від цього міняється суть. Спецстатусу не існує взагалі. Що таке спец статус? Це означає, що ми приєднуємо під Донецьк і Маріуполь, і Слов’янськ. Даємо право створити структуру. І особливі права поширюються на область. Чим відрізняється місцеве самоврядування від регіонального? Місцеве самоврядування – це  село, селище, місто.

Тетяна Трощинська: Наскільки форми міжнародного посередництва вичерпані?

Тарас Чорновіл: Якби вони були вичерпані, я б сказав у ефірі страшні речі: «Пакуймо речі і тікаймо з України!». Коли закінчиться міжнародне посередництво, у нас почнеться катастрофа. Найкращий формат – Нюрнберзький, але він неможливий. Женевський формат теж виявився неможливим. Можливим виявився тільки Мінський формат, але, умовно кажучи, є малий Мінськ( Росія втрачає сили та енергію), середній Мінськ(виконання домовленостей з незручностями та домовленостями), великий Мінськ(реінтеграція втрачених регіонів на наших умовах).