Європейська столиця культури

В ефірі «Громадської хвилі» спілкуємось з Евою Ваплак, ведучою україномовної програми на Польському радіо

Ева Ваплак: Коли я шукала відповіді на це запитання, мені потрапились матеріали з 2008 року, коли Вроцлав заявив, що буде старатися для отримання титулу. Міністр польської культури заявив, що польські міста повинні намагатися стати європейською культурною столицею в 2016 році. А сказано про це було в 2009 році. Тому містом була написана заява для участі у конкурсу, а пізніше, на основі цієї заяви був складений офіційний документ. Пам’ятаю, як у місто приїхала делегація. Їм показали місця, які не були удосконалені, але ж вони комісія побачила, що самі мешканці намагаються зробити вулиці містечка кращими. Побувала делегація і в кварталі, де поруч є православна церква, католицький, євангелійський костели та синагога. Це приємно здивувало делегацію, адже вони побачили життя на функціонування різних культур на близькій відстані. В 2011 році у Вараші оголошували результати конкурсу. 

Ірина Славінська: Бути європейською столицею культури: наскільки це дороге задоволення для міста? Чи, можливо, місто не платить грошей за таку пригоду?

Ева Ваплак: Місто платить. Платить хоча б у тому, що треба було підготувати міську інфраструктуру до концертів та спектаклів. За тих часів місто побудувало величезну філармонію, на яку пішло багато грошей. Але ж воно того коштує. Частина була профінансована державою, інша – глядачами. Нажаль, нічого немає безкоштовного, тому гроші потрібні.

Ірина Славінська: Про яку суму йдеться? Адже це триває цілий рік.

Ева Ваплак: Говорилось про суму в 3 млн євро. Одна частина була виділена Варшавою, інша – Дрекселею, а решта – містом. Ці гроші були призначені на налагодження інфраструктури.

Ірина Славінська: Дуже цікаво подивитися на цю історію з точки зору того, що подібне функціонування міста, як столиці культури, оплачує саме місто. А місцевим громадам важливо зрозуміти, що це може їм дати, заради чого вони витрачають власні гроші. Це справа лише престижу чи подібного роду подія, яка має перетворення міста на європейську столицю культури? Можливо, вона може принести інші плоди – інвестиції, туристичний розвиток?

Ева Ваплак: Думаю, що всього потрошку. Зараз видно, що туристів набагато більше, ніж в інших роках. Про Вроцлав дуже багато пишеться закордоном. Того року написали, що Вроцлав треба відвідаті, як найгарніше місто Європи. Це все неможна перекласти на гроші. Для людей важливо бути культурною частиною міста. Люди творять культуру не лише на центральних вулицях.

Ірина Славінська: Пд час екскурсії Вроцлав демонстрував комісії не найгарніші місця, а квартали, де спостерігався досвід самоорганізації та включення мешканців у життя міста. Можливо, є приклади, які можна описати в цьому контексті як ті, що відбулися завдяки досвіду буття культурною столицею.

Ева Ваплак: Є проекти, які показують більш занедбану частину міста: запрошують людей до кам’яниць, які не відремонтовані, де відбуваються концерти класичної музики. На ці концерти приходить дуже багато людей. Є проекти, які спрямовані до бідніших людей. Існують проекти, які спрямовані для конкретних жителів міста.

Ірина Славінська: Чи задоволена громада інтегрованим життям?

Ева Ваплак: Я думаю, що коли місто розпочинало процес інтеграції, ніхто не знав до чого це може привести: то будуть концерти, фестивалі чи музика. Але зараз є проекти, які враховують потреби кожного.

Ева Ваплак: Якби можна було описати одну річ, яка змінилася у Вроцлаві з часів становлення європейської культурної столиці, то що би це було?

Ева Ваплак: Я думаю, що люди. Ці півроку показали, що можна брати участь в житті свого міста, є можливість безкоштовно заангажуватися для участі у чомусь великому.