Громадське радіо
Андрій Куликов: Президент США Дональд Трамп звинуватив Україну у втручання в передвиборчу боротьбу в США, українське посольство вже спростовує це і є заява посольства в Твіттері. З вашого досвіду, наскільки серйозно слід сприймати таку заяву Дональда Трампа?
Володимир Огризко: На мою думку, це дуже слабкий хід президента Трампа, тому що для всіх очевидно, що це банальна спроба відволікти увагу: коли тебе допекли з одного боку, ти раптом викидаєш якусь, начебто, новину, яка повинна переключити увагу на щось інше і таким чином відвернути від головного.
Справи у президента Трампа в цьому плані не найблискучіші, коло продовжує звужуватися, на Капітолійському пагорбі доволі серйозно починають думати над варіантами, за якими президент може піти, про це починають писати серйозні видання, це свідчення того, що чорні хмари все більше закривають горизонт. І тут треба раптом викинути щось незвичайне. Так само в Твіттері, в традиційній манері. Тому, я думаю, нам потрібно спокійно до цього ставитися.
Лариса Денисенко: Ми дійсно маємо справу з політиком-ексцентриком, наскільки загалом на слова і вчинки таких людей потрібно реагувати?
Володимир Огризко: Мені здається, якраз форма подачі нашої відповіді була адекватною: так само Твіттер, так само посольство, без гучних заяв. Тут треба грати на рівних. Я подумав про ще одного ексцентрика, рівень не той, але це Жиріновський, який дозволяє собі абсолютно неадекватні речі.
Тут ситуація інша і людина може приймати дуже серйозні рішення, але американська політична система побудована таким чином, що здатна серйозно стримувати неадекватні рухи будь-кого на всіх щаблях американської політичної драбини.
Лариса Денисенко: Чи ця заява позначиться на санаційному настрої США щодо РФ? Чи варто сподіватися, що рука ЄС і США зроблять «кулак», щоб санкційно тиснути і далі на РФ та підтримувати Україну?
Володимир Огризко: Брати до уваги це потрібно. Як би там не було, він має підтримку в партії, в Сенаті, Конгресі. Разом з тим, якщо ця більшість проголосує, то у нього не буде виходу, він не зможе накласти вето, адже це означатиме, що він став на позицію підтримки Росії.
Єдиний, на мою думку, спосіб чітко поставити Путіна на місце, це такий рівень санкцій, який унеможливить подальший відносно спокійний розвиток російської економіки. Коли економіка почне справді не стагнувати, а сипатися, тоді у Путіна не буде жодних аргументів і шансів продовжити цю політику.
Лариса Денисенко: Якщо в США та в країнах ЄС є спільна ціннісна платформа: демократія, права людини і свободи, і вона контрастує з політикою Путіна, чому це не є єдиним і достатнім аргументом для того, щоб економічні санкції позбавили Путіна економічного впливу?
Володимир Огризко: Мені здається, відповідь на це питання лежить в довготривалій і доволі успішній політиці Путіна щодо Західної Європи, а саме в політиці експорту корупції. З експортом газу путінський режим експортував до Європи махрову російську корупцію, яка дала свої як економічні, так і політичні результати.
Те, що ми спостерігаємо в окремих країнах, коли «буйним цвітом» розцвітають рухи, які є антиєвропейськими, профашистськими або вкрай лівацькими, які не хочуть жодного порядку і будують свій псевдосвіт. І так само економічну корупцію: згадайте класичний випадок колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера, який просто став найманим працівником російського Газпрому. Я не хочу вже говорити про інші прізвища німецьких політиків, які сьогодні при владі, але якщо один з них говорить про те, що нам треба зрозуміти логіку Путіна і який сьогодні перебуває номером два в німецькій політичній ієрархії (Зігмар Габріель), тоді Путіну вдалося дещо зробити.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.