1 квітня минає 180-та річниця від дня народження мецената, громадського діяча Василя Тарновського, чия колекція стала основою надбань Національного музею ім. Тараса Шевченка.
Мирон Гордійчук: До 24 травня у нашому музеї триватиме виставка «Дворянські родини і Тарас Шевченко». Про спілкування цих родів з Шевченком, про їхні впливи на Шевченка, про впливи Шевченка на окремих з цих представників. Родина Тарновських у ній займає особливе місце. Колекція музею починалася саме із зусиль Василя Васильовича молодшого, він є фундатором.
Багато хто з родини Тарновських жили у Києві. Сам Василь Васильович наприкінці свого життя у 1890-х роках продав легендарну Качанівку, яка належала його сім’ї, і теж переїхав до Києва. Качанівка була символом життя козацької старшини
Дві найбільші симпатії життя Василя Тарновського – жінки та колекція.
Він познайомився з Шевченком у 1845 році у 7-річному віці. Тарасові тоді був 31 рік, він гостював у Василевого батька в селі Потоки Миронівського району на Київщині. Василь Васильович Тарновський (старший) входив до кола спілкування Кирило-Мефодіївського братства, його мама – Людмила Володимирівна – була рідної сестрою Михайла Юзефовича.
Наступного разу вони побачилися, коли Василю було вже 22. Шевченко тоді був у скруті і Тарновський запропонував купити його малюнки. Згодом вони і стали основою колекції.
Початковим прізвищем родини було прізвище Ляшко. Але на певному етапі прізвище видалося їм недостатньо аристократичним і вони змінили його на Тарновський.
Василь Шандро: Чим володіли Тарновські?
Мирон Гордійчук: Землями та кріпаками. Він цікавий ще й тим, що є одним з перших аристократів, які стали інтелігентами. Після закінчення Ніжинської гімназії Василь поїхав до Житомира працювати вчителем.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.