Гості студії — старша інспекторка відділу моніторингу та аналізу управління патрульної поліції Києва Катерина Белугіна та заступниця директора гімназії №107 «Веденська» Анна Балацька.
Катерина Белугіна: З вересня ми починаємо реалізовувати новий проект патрульної поліції — освітній. При Департаменті патрульної поліції сьогодні створюється новий відділ, який співпрацюватиме зі школами. Цей проект досить успішно функціонує за кордоном. Він називається Community Policing. За основу ми взяли досвід Канади, де за кожною школою закріплений офіцер поліції, який не просто проводить профілактичні заняття згідно з планом роботи освітнього закладу, але й постійно реагує на все, що відбувається в ньому.
Наталія Соколенко: На які теми проводяться профілактичні бесіди?
Катерина Белугіна: Разом із американськими, канадськими та українськими партнерами ми розробили багато тем. Спільно з Міністерством освіти та науки України створено методичні матеріали для проведення 24 уроків: 18 — для старшої школи, 6 — для молодшої.
Для молодших школярів це уроки з безпеки дорожнього руху. У старшій школі — заняття з надання першої медичної допомоги, базової самооборони тощо. На мій погляд, досить цікавий урок — проект для громади, який проводиться у вигляді гри і сприяє самореалізації учнів. Вони пропонують свої плани-проекти щодо розбудови держави, рідного міста, району.
Андрій Гарасим: Пані Анно, наскільки важко було вам впроваджувати даний проект? Що вас спонукало до цього?
Анна Балацька: В першу чергу, до цього спонукала любов до дітей. Були хвилювання, чи будуть зацікавлені учні у здійсненні даної ідеї.
Андрій Гарасим: У якому вигляді відбувається спілкування дітей з поліцейськими?
Анна Балацька: По-різному — це можуть бути прес-конференції, презентації, тренувальні вправи чи просто спілкування в шкільному коридорі. Діти дуже відкриті і цей проект наближає їх до дорослого життя.
Андрій Гарасим: Яка реакція дітей на поліцейських?
Анна Балацька: Спілкування проходить невимушено. Часто вони радяться, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Поліцейські навіть наводять приклади із власного життя. А свої погляди на роботу поліцейського, їхній зовнішній вигляд та зворушливі побажання вони описують у листах.
Наталія Соколенко: Яка кінцева мета проекту?
Катерина Белугіна: Діти нас сприймають, як друзів, як авторитет. Тому ми хочемо охопити всі школи країни в плані закріплення офіцерів поліції. Хочемо, щоб у нас було достатньо для цього ресурсів, а також, звісно, щоб нам назустріч йшли директори навчальних закладів.
Анна Балацька: Цей проект формує нових громадян, нове суспільство до якого ми прагнемо. Діти — це наше майбутнє і тому ми маємо починати з них. Ми хочемо багато чого змінити, наприклад, правосуддя. Тому, наше завдання виховувати нове покоління, яке впевнене у собі, у своєму захисті і у своїй безпеці.
Андрій Гарасим: Чи були випадки розгляду вами підліткової злочинності? Як би ви охарактеризували її основні параметри?
Катерина Белугіна: Точною статистикою не володію, проте за останні три роки не було зафіксовано жодного випадку продажу наркотиків у школі. Ми проводимо постійну профілактику серед старших та молодших школярів. Звертаємо їхню увагу на те, що будь-яке правопорушення може вплинути на їхнє майбутнє, а також професію, особливо, якщо це стосується професії поліцейського.
Наталія Соколенко: Діти ходять з гаджетами і читають різну інформацію про поліцію або патрульних. Чи є якісь критичні зауваження, які вони вам висловлюють?
Катерина Белугіна: Так, звісно. Вони запитують чи була правомірною та чи інша поведінка поліцейського.
Андрій Гарасим: Ваше ставлення до відвідування дітьми СІЗО як методу превентивного виховання?
Катерина Белугіна: Це недоречно і недієво, оскільки діти залякувань не бояться.
Анна Балацька: Переконанням, судженням чи диспутами можна добитися кращого результату, ніж методом залякування. Хочу звернути увагу також і на вплив інформації, яку діти черпають із гаджетів, та залучити до вирішення цієї проблеми батьків.
Наталія Соколенко: До речі, чи поліцейський курс передбачає роботу з батьками?
Катерина Белугіна: Поліцейський постійно приходить на батьківські збори. Отримує дозвіл батьків на роботу з їх дітьми. Думаю, батьки будуть нам довіряти і наша співпраця буде тісною та дієвою.