nc4.info
У студії «Громадського радіо» — заступниця голови НПГУ Наталя Левицька.
Наталя Левицька: Зараз відбувається виставка «Перемоги переможених». Там є фотографії жінок, що працюють на шахтах. Хоча законодавство України забороняє роботу жінок під землею, жінки працюють машиністками підйому, прибиральницями або машиністками конвеєрних установок, також вони працюють на вибірці породи. Це важкі і шкідливі умови праці. Фактори ризику, з якими зіштовхуються жінки на цій роботі — це пил, вібрації і шум. Все це негативно впливає на здоров’я жінки. Не маючи можливості працювати на іншій роботі, жінки змушені йти працювати у шахти, щоб заробити гроші і утримувати себе і свої родини.
Василь Шандро: Тобто це робота, яку обирають виключно за відсутності альтернативи?
Наталя Левицька: Шахти побудовані як містоутворюючі підприємства. Окрім шахт у більшості містечок Донбасу або західної України більше немає роботи. Саме тому, не бачачи іншої можливості працевлаштування, жінки йдуть саме на шахти.
Тетяна Трощинська: Чи позначається шкідливість цієї роботи на статусі жінок, що працюють на шахтах? Чи мають вони право на якісь пільги або безкоштовну медичну допомогу?
Наталя Левицька: Більшість шахтарок, з якими ми спілкувались, говорили, що вони пішли на цю роботу, аби мати можливість піти на пенсію достроково. Якщо до 2016 року жінки, що працюють у шкідливих умовах, мали право піти на пенсію у 45 років, то вже з цього року вони можуть піти на пенсію з 50 років. Це попри те, що умови праці не змінились. Ці шкідливі фактори позначаються на здоров’ї жінок і, я думаю, що уряду варто звернути увагу на забезпечення безпечних умов праці жінок на шахтах.
Тетяна Трощинська: Що робить профспілка для того, щоб нагадати уряду про це?
Наталя Левицька: Незалежна профспілка гірників України постійно нагадує уряду про проблеми, що існують у вугільній галузі. 6 вересня об 11 годині під Верховною Радою ми зробимо це черговий раз, тому запрошуємо усіх підтримати нас у цьому.
Василь Шандро: Чого стосувався захід, з якого ви прийшли до нас на ефір?
Наталя Левицька: На цьому заході я зачитувала інформаційну доповідь «Жінки на шахті: чи завжди жінкам було заборонено працювати на шкідливих умовах?». Я була здивована тим, що захід відвідало багато молодих людей, яких цікавило, як працюють жінки на шахтах. Я намагалась надати інформацію не тільки про те, як це було раніше. Я намагалась розповісти історії жінок, пояснити, чому вони пішли працювати на шахту і охарактеризувати їхні проблеми.
На жаль, жінкам, які зараз працюють на Львівській вугільній компанії, постійно не виплачують заробітну плату. Вони змушені вибивати свої гроші, зароблені важкою працею.
Василь Шандро: Це стосується всієї галузі чи тільки жінок?
Наталя Левицька: Це стосується всієї галузі.
Василь Шандро: Тобто з точки зору закону така робота жінок є нелегітимною?
Наталя Левицька: Законодавство забороняє працювати жінкам на підземних роботах.
Василь Шандро: Тобто жінки з бурами не працюють?
Наталя Левицька: З бурами — ні, але вони дроблять породу або перевозять вантажі. Законодавство говорить про те, що жінка протягом робочої зміни на шахті може переміщати вантажі до 10 кг. Фактично, жінки пересувають вантажі до 40 кг.
Тетяна Трощинська: Чи працюють жінки на нелегальних шахтах, які називають копанками?
Наталя Левицька: Копанки були на тій території Донбасу, яка зараз є окупованою. Жінки працювали на копанках, але зараз складно сказати, що там відбувається. До 2014 року в Україні було 150 шахт, з них 90 державних. Зараз у підпорядкуванні українські владі знаходиться 35 державних шахт, інші шахти опинились на окупованих територія. На жаль, більшість з цих підприємств не працюють, або є зруйнованими. У своїй доповіді я говорила про те, що відбувається на підприємствах підконтрольних українській владі.
Василь Шандро: В чому специфіка окремого жіночого шахтарського руху? Фізична підготовка жінки може бути не гіршою за фізичну підготовку чоловіка.
Наталя Левицька: Згідно з законодавством, всі ми є рівними і наші права є рівними, але у жінок дещо інші фізіологічні можливості. Я думаю, що жінка не зможе добувати вугілля. Вона має захищати свою материнську функцію. Законодавство і міжнародні норми опікуються тим, щоб жінка мала можливість народжувати дітей.
Жінкам, що працюють на шахтах по видобутку залізної руди, законодавство дозволяє працювати безпосередньо у шахтах. Там дещо інше виробництво, але жінка має свідомо обирати професію і розуміти, які ризики з нею будуть пов’язані.
Тетяна Трощинська: Що, на вашу думку, є першочерговим у захисті прав жінок, що працюють на шахтах?
Наталя Левицька: Першочерговим є право на своєчасну виплату заробітної плати. Не важливо хто ти, жінка або чоловік, якщо ти працюєш, ти маєш вчасно отримувати зарплату.
Тетяна Трощинська: Чи є якась відмінність між державними і приватними шахтами?
Наталя Левицька: Приватні шахти у нас є в Павлограді. Проблема з виплатою зарплати є, в основному, на державних підприємствах. На приватних шахтах зарплату намагаються виплачувати своєчасно.
Василь Шандро: З чим це пов’язано? Приватний власних більш зацікавлений у тому, щоб люди добре працювали?
Наталя Левицька: Я думаю, приватний власник розуміє, що люди, які несвоєчасно отримують зарплату, не будуть ефективними і продуктивними. Разом з тим, на приватних шахтах люди працюють більш інтенсивно.
Питання охорони праці дуже актуальне на державних шахтах. На колегії, присвяченій охороні праці, представник Державної рятувальної служби сказав, що вони не можуть надати гарантію того, що шахтарі, які спускаються в шахту, зможуть піднятися назад. Держава має приділити увагу питанням охорони праці на вугільних підприємствах.
Тетяна Трощинська: Є думки про те, що шахтарів використовують різні політичні сили, приводячи їх до стін Верховної Ради. Що ви на це скажете?
Наталя Левицька: Людина, яка працювала на шахті і бачила ці умови, так не буде говорити. Люди вже не можуть мовчати. Вони самі виходять відстоювати свої права.
Василь Шандро: Наскільки держава готова відмовитись від частини шахт і створити альтернативу?
Наталя Левицька: Політика нашого уряду полягає у тому, щоб закрити шахти, а людей перекваліфікувати. Давайте будемо чесними. Більшість шахт, які пропонують закрити, знаходяться у сірій зоні. Куди йти людям, які позбавляться роботи і зарплатні? До питання закриття шахт треба підходити дуже ретельно. В нас є 35 шахт, 5 з яких вже не можуть працювати. Інші шахти потребують підтримки. Рішення по кожному підприємству треба приймати окремо, адже за кожною шахтою стоять люди, а за ними — їхні сім’ї.
Василь Шандро: Якою думки шахтарки про власну роботу?
Наталя Левицька: Більшість жінок вважають свою роботу дуже небезпечною і шкідливою, але ця робота дає їм можливість заробити, оскільки іншої роботи вони не бачили.