Заборона фільмів і серіалів — це заборона творчості?

Продюсерка StarLightMedia та представниця ініціативи, яка виступає проти заборони творчості, Ольга Ваганова говорить про заборону українського серіалу «Не зарікайся» за його «непатріотизм». Цю ситуацію коментує заступник голови Київської «Просвіти», старший викладач НУ «Києво-Могилянська академія» Олексій Курінний, який голосував за заборону серіалу.

Тетяна Трощинська: Про заборону якої творчості ми говоримо?

Ольга Ваганова: Ми говоримо про заборону висловлювання певної позиції як певну базову суспільну цінність.

Інфоприводом цьому сталася історія навколо серіалу «Не зарікайся», що виходив на каналі «Україна». Це мелодрама на тлі подій в АТО. Його 66-ту серію, де були показані сепаратисти і звучав діалог біженки з Донбасу про «вільний Донбас» про те, що «хочемо народжувати щасливих дітей», побачила людина, яку це збурило, що призвело до розгляду серіалу Експертною радою Держкіно, яка мала винести більшістю голосів вердикт: чи можна його транслювати, чи ні. З 16 членів ради 5 людей проголосували за те, що не можна транслювати серіал, а 11 виступили за те, щоб його трансляція продовжувалася.

Але після цього з’явилося рішення голови Держкіно, що рішення ради було «непатріотичним» і що її потрібно розпустити. Тож є заборона серіальної творчості, а є звільнення людини за те, що вона думає не так, як має вона думати з точки зору держслужбовця.

Ця історія з заборонами почалася вже давно. Почали з силових російських серіалів, потім лійшли до заборони будь-яких російських серіалів, які створені з 2014 року. Вже під заборону підпадають українські фільми, де знялися люди з «чорного списку» Мінкульту, а тепер заборонили і серіал з акторами не з цього списку, але який не є «достатньо патріотичним».

Тетяна Трощинська: Чи цей серіал «Не зарікайся» теоретично можна було б продати в Росії? Бо серед аргументів за заборону таких серіалів звучить комерційна складова, що серіали ці можуть бути продані в Росії.

Ольга Ваганова: Про це сказати однозначно важко. Але продаж інтелектуального продукту — це основа сильної економіки будь-якої країни. Ми хотіли б знімати серіали про кохання, які б купували не тільки в Росії, а й в інших країнах. Щоб це були валютні гроші, які б приходили в країну.

Чи це був серіал для російських глядачів, щоб вони побачили і подумали, яка погана Україна? Я думаю, що ні. Подивившись ту саму 66-ту серію, ви б побачили, як живуть сепаратисти, як вони спілкуються по фені, як тримають в полоні чоловіка, жінку.

Андрій Куликов: Я намагався дивитися декілька серій серіалу ще до скандалу, і був вражений, наскільки ця картина слабка художньо. Я б усунув цей серіал не за політику, а за те, що він, на мою думку, продовжує тенденцію знімати дешеві фільми низької якості, щоб чимось забити ефір. Які є художні чесноти цього матеріалу?

Ольга Ваганова: На кожен продукт є свій глядач. Безумовно, ми б хотіли знімати «Гру престолів» з усіма її костюмами та спецефектами. Але таке телемило має свою віддану глядачку — жінку, яка скоріш за все живе в бідності й дивиться безкоштовне телебачення. Воно релевантне її реальності, але показує все ж таки, що добро переможе.

Андрій Куликов: Тут ще можна дискутувати, адже коли ми робимо такі серіали, то самі продовжуємо існування такої аудиторії, яка задовольняється низькою якістю.

Тетяна Трощинська: І з нами на зв’язку Олексій Курінний, який голосував за заборону цього серіалу.

Олексій Курінний: Так, голосував. І тут на рішення вплинула не стільки 66-та серія «Не зарікайся». Я подивився значну частину серій з 3 по 9, і там присутні сцени, які суперечать закону від лютого 2015 року про захист інтересів України в теле- та радіопросторі. Це сцени з 5 і 6 серії з Путіним та російським прапором в Джанкої. Також там є сцени з приводу наркотичної залежності підлітків, і певна пропаганда наркотиків десь у 8 серії.

Здебільшого на рішення вплинула серія 3, де є сцени, які, на мою думку, розпалюють ворожнечу усіх з усіма. Це і сцени звірств українського прокурора, який вчиняє зґвалтування, тисне на головну героїню, біженку. Для більшості території України зрозуміло, що цей серіал — художній твір, але в «ДНР», «ЛНР», в Криму це може сприйматися як певна «гірка правда» про «звірства хунти», у що вони вірять.

Андрій Куликов: Щодо епізоду з російським прапором в Джанкої, ви маєте на увазі, що його там немає?

Олексій Курінний: Є, але я не певен, що варто це пропагувати.

Андрій Куликов: В чому ж там пропаганда?

Олексій Курінний: Мені здається, що пропаганда в тому, що українська територія є окупованою Росією.

Тетяна Трощинська: Але це ж факт, а не пропаганда.

Олексій Курінний: Факт, але, як на мене, українське кіно мало б утримуватися від таких сцен. Краще було б дотриматися вимог закону, де прописана навіть побіжна пропаганда факту окупації, що є протиправним.

Андрій Куликов: Але яким чином показ реальності, що над українською територією майорить російський прапор є в даному випадку пропагандою? Це радше нагадування, що проти України здійснено акт агресії.

Олексій Курінний: Якщо точніше, то це показано не в військовому контексті чи факті злочину, а як доконаний факт, коли мирне життя ведеться під ворожим прапором.

Андрій Куликов: Як ви оцінюєте розпуск експертної ради?

Олексій Курінний: Щодо рішення комісії можу сказати наступне: я поважаю пана Пилипа Іллєнка, вважаю його професіоналом, але вважаю, що після розпуску необхідно формувати новий склад комісії відповідно до думки громадськості.

Андрій Куликов: Пані Ольго, який загальний зміст вашої ініціативи?

Ольга Ваганова: Це більше позиція, і її зміст складається з чотирьох основних ідей:

1. Хочеться робити все за законом, і комісія зробила все саме за законом.
2. Про свободу вираження позиції. Її потрібно захищати, бо без цієї свободи важко дихати.
3. Про боротьбу з «инакомыслящими». Не можна «забороняти», звільняти людей, якщо вони приймають якесь «непатріотичне» рішення.
4. Потрібно створювати замість того, щоб забороняти. У вік сучасних інформаційних технологій така заборона — це дикунство.