wikimedia.org
Дмитро Тузов: Пане Тарасе, що було б дуже несправедливо, якби ми сьогодні не згадали В’ячеслава Чорновола. Це сталося 25 березня 1999 року – Вячеслав Чорновіл офіційно загинув у автомобільній аварії. Розкажіть нам, будь ласка, що нового вам, як сину, відкрилося у цій справі?
Тарас Чорновіл: Власне, під час розгляду ми змогли встановити ряд деталей, які слідство не помітило і самі слідчі підтвердили, що ми мали рацію. Так, ми чітко встановили час під’їзду другої машини, ми зрозуміли, що Кудель, шофер «камазу», не керував ним, його там навіть близько не було. І коли через 30 секунд під’їхала друга машина, вони першим ділом почали шукати водія «камазу».
Зараз Куделя живий, він ходив на суд, зараз живе в Дніпропетровській області. А от одного зі свідків, за прізвиськом Шолом, що сидів у машині, жорстко отруїли. У нього була дуже дивна біографія, його отруїли молібденом та сурмою, дозою у 150 разів вищою за смертельну.
Я свого часу виплатив гроші для проведення неофіційної ексгумації, щоб слідчо-оперативна група могла поїхати, не беручи офіційне відрядження, бо коли вони їхали офіційно – всі документи зникали перед їхнім приїздом. Шолома отруїли, коли він раптом почав пити та говорити, що там відбулося щось страшне, нажаль не в деталях.
Наразі ми точно встановили, що за кермом не сидів колгоспник, що був досить слабким водієм і після аварії покинув місце злочину, і це була операція по знищенню людини.
Дмитро Тузов: Тобто це було вбивство В’ячеслава Чорновола?
Тарас Чорновіл: Я не маю сумніву, так само як і слідство, яке цю аварію розглядало, як звичайне вбивство. У Бориспільскому суді намагалися закрити справу в січні 2014 року, в день вбивств Жизневського, без винесення вироку, мовляв, через термін давності. У кінці березня ми подали апеляцію, хоча нам ніхто не допомагав, ні «Рух», який зараз піариться на цій справі, ні адвокати. Апеляцію ми виграли: рішенням апеляційного суду було повернути справу до прокуратури з вимогою розслідувати за статтею «Посягання на життя державного діяча».
Наталія Соколенко: Що стосовно кола замовників?
Тарас Чорновіл: Це питання для мене найпроблемніше. Я знаю механізм, знаю, як це відбувалося. Я розумію, що тут загально звинувачується «кучмізм». Чи можу я сказати це напряму у адрес Кучми?
Я бачив записи Мельниченка у справі Гонгадзе, і фраза звучала приблизно так: «Сделайте так, чтобы Черновол больше не мешал; как вы сделаете – это ваше дело»
Насправді вони не збиралися його вбивати. Думали, що зроблять, як це було з Морозом, котрого через «канівську четвірку» та теракт на Вітренко змогли маргіналізувати та викинути з обійми лідерів. З Чорноволом намагалися зробити так само – згадайте 1998 рік, коли почалося жорстке шельмування у пресі – всі публікації були на 99% відсотки негативні. У цей же час відбувся розкол «Руху», я знаю, як відбувався цей механізм, через кого хто платив, хто скільки отримав.
Наталія Соколенко: Ці політики досі у верхівці, чи вони вже відійшли?
Тарас Чорновіл: Не всі, але значна частина досить у верхівці. Хоча майже всі так чи інакше маргіналізувалися, але на ефіри ще ходять. Але потім сталося значна подія: Чорноволу вдалося подолати розкол у «Руху» попри жорсткий пресинг влади. Після Кіровограду Чорновіл мав їхати у Тернопіль, а для «Руху» це місто є знаковим, бо свого часу «Народний рух України» утворився саме у Тернополі, і Чорновіл був активним учасником цього з’їзду. Всі розуміли – коли він подолає розкол у Тернополі, то розкол припинить існування по всій Україні. Саме тоді з’явилися перші напрацювання політологів, які сказали, що у другий тур можуть вийти не Кучма і Симоненко, а Чорновіл і Мороз. І тоді всі зрозуміли, що з Чорноволом іншого шляху нема.
Я знаю, коли саме і на якому засіданні була озвучена ця фраза: «Поскольку политическое воздействие эффекта не возымело, нужно перейти к практике силовых действий»
Дмитро Тузов: Це, за вашою інформацією, хто сказав?
Тарас Чорновіл: Це сказав один із заступників одного з силових відомств. Цього немає у матеріалах суду, це все я знаю лише зі слів людей, які підходили до мене у кризові часи і казали напряму. Доказати цього в суді я не можу, тому кажу публічно.
Наталія Соколенко: Запитаю вас, як сина, який багато знає про те, як думав та як мислив про майбутнє України В’ячеслав Максимович Чорновіл. Що він говорив та думав про Донбас? Деякі публічні знакові постаті незадовго до війни пропонували відрізати Донбас від України у рамках стратегічного підходу.
Тарас Чорновіл: Закон про окуповані території – це як раз закон про відмежування Донбасу, ми всі це розуміємо. Що до мого батька, то зараз є дві окупованих території, які для нього були знаковими. По-перше Крим, який для батька був святим через кримських татар. Вони були його друзями, саме тому «Рух» у Криму завжди брав на виборах друге місце після проросійських структур. Батько послідовно воював проти продовження строків перебування російського флоту, вимагав розписати дату виведення кожного корабля. Нажаль, його з рештою здали свої ж, саме тому з’явилася дата виведення – 2017 рік.
По-друге, по Донбасу. Де, як ви думаєте, вперше висунули В’ячеслава Чорновола на посаду президента України під час виборів 1991 року? У Дружковці, Донецької області, на шахті імені Дімітрова, там навіть поставили міні-пам’ятник з портретом батька. Батько неймовірно любив цих людей і до Донбасу ставився перспективно.
Свого часу він бажав, щоб саме на Донбасі була створена перша філія Української-Гельсінської групи. У 1998 році він навіть працював з Януковичем перед парламентськими виборами, і саме через це свого часу Янукович зрозумів, що людині, що хоче робити кар’єру в українській політиці, треба вчити українську мову.
У розумінні батька Донбас треба було прив’язати любов’ю та сприйняттям, паростками економічної незалежності, при чому гуманітарну політику він пропонував залишити під контролем центру.
Дмитро Тузов: Пане Тарасе, вже минуло 18 років, але для таких справ можливо не існує якогось терміну давності. Чи буде насправді продовжено розслідування і чи буде відкритий судовий процес?
Тарас Чорновіл: На жаль, все, що я кажу сьогодні, я все казав раніше, але я не можу цього доказати у суді. Головне, що свого часу апеляційний суд визнав – це не було простою аварією. Я дуже хочу, щоб Юрій Луценко відкрив цю справу. Але я розумію, що справу буде відкрито за новим кодексом строком на 12 місяців, а для такої справи цього часу не вистачить, тому нам потрібна потужна слідчо-оперативна група, що не провалить справу. Бо якщо зараз справу закриють – її закриють назавжди. Ми всі це розуміємо, тому зараз потроху шукаємо групу, що зможе шукати свідків в умовах тотальної кругової поруки.