«Громадське радіо»
Любомир Ференс: Як змінилася гендерна ситуація в Україні за 25 років Незалежності?
Ольга Осауленко: Почну із того, що за 25 років демографічна структура населення змінилася. У 1991 році українців було майже 52 мільйони, а наразі нас вже 42,5 млн. Цікавим є те, що гендерна структура залишилась такою ж — 46% чоловіків та 54% жінок.
Ірина Соломко: А про що це свідчить?
Ольга Осауленко: Це як початкові дані, з якими ми працюємо. Демографічна структура населення дає можливість зрозуміти, хто ми, скільки нас, вікову, статеву структуру населення. Це дуже важливо для демографічних прогнозів, для розуміння процесів, які відбуваються. Вона є базовими даними, які слугують основою для подальших висновків.
Цінність гендерної рівності закріплена Конституцією України. Про це говорять статті 3, 21 і 23. Впродовж 25 років Україні вдалося прийняти цю законодавчу рамку, пов’язану з гендерною рівністю: у нас є базовий Закон «Про забезпечення рівних можливостей жінок та чоловіків», «Про запобігання та протидію дискримінації».
Взагалі наше законодавство прогресивне у цьому плані і Україна — одна з перших країн пострадянського простору прийняла Закон «Про попередження насильства у сім’ї».
Україна — одна з перших країн пострадянського простору прийняла Закон «Про попередження насильства у сім’ї»
Дуже важливо, що в українській гендерній політиці спостерігаються трансформаційні процеси. Перш за все — зміна сприйняття жінок: від виключно традиційної ролі матері до громадянки із рівними правами та можливостями.
Ірина Соломко: Як це можна виміряти?
Ольга Осауленко: Це дійсно дуже хороше питання. Є багато цікавих досліджень, які фокусуються на вивченні сприйняття ролі чоловіка та жінки в українському суспільстві. Вони підтверджують ту думку, що в цьому плані Україна прогресує, але, в принципі, залишається достатньо традиційною країною.
Дослідження показують: жінку все ж сприймають, перш за все, як матір. Проте варто пам’ятати, що Україна взяла дуже стійкий курс на європейську інтеграцію і це несе за собою багато зобов’язань, в тому числі — зміну традиційних поглядів і відкриття нових можливостей для жінок у всіх сферах життя.
Отже, законодавча рамка стосовно гендерної рівності є. Проблема полягає у частому недотриманні цього законодавства і у відсутності механізмів контролю за цим.
Законодавча рамка стосовно гендерної рівності є. Проблема полягає у частому його недотриманні
Хочу також розповісти про виклики, з якими ми зараз стикнулися. Після подій, які відбулися, через теперішню військову агресію на території України з’явився новий аспект — участь жінок у військових діях.
Це є темою дослідження «Невидимий батальйон», яке проводили спільно ГО «Український Жіночий Фонд» та «ООН-Жінки». Воно фокусувалося на вивченні питання участі жінок у ЗСУ. Взагалі ЗСУ залишаються найконсервативнішим інститутом щодо перебування жінок на військовій службі.
Дуже цікаво, що на військовій службі жінки стикаються з такою ж дискримінацією, як і на ринку праці в Україні. Це вертикальна та горизонтальна сегрегація. Як приклад вертикальної сегрегації — жінка може бути пекарем, проте не може бути старшим пекарем. Що стосується горизонтальної — існує перелік штатних посад, що забороняє певну кількість посад у ЗСУ обіймати жінкам.
ЗСУ залишаються найконсервативнішим інститутом щодо перебування жінок на військовій службі
Ірина Соломко: Але останнім часом ними було зроблено крок назустріч жінкам та задля зменшення тиску дискримінації.
Ольга Осауленко: Абсолютно вірно. Нещодавно для жінок було відкрито 63 додаткові посади і це відбулося багато в чому завдяки дослідженню «Невидимий батальйон». Наша робота полягає у тому, щоб розширити цю рамку і відкрити можливості для жінок.
Стосовно іншого виклику — курс на європейську інтеграцію тягне за собою багато обов’язків для України. Зараз ми виконуємо 18 важливих реформ. Це непростий процес, дуже амбітний, але важливий. Однією із них є децентралізація. Це прогресивна реформа передачі управління ресурсами згори донизу. Вона як відкриває можливості для жінок, так і не завжди працює на них через дискримінацію та поширені стереотипи. В таких питаннях, як участь у прийнятті рішень на місцевому рівні, розподілі фінансових ресурсів жінки іноді не мають можливості голосу. Нещодавно розпочався спільний проект UNDP та «ООН-Жінки», який працюватиме в двох областях — Донецькій та Луганській — над питаннями децентралізації та good governance.
Що вище до рівня прийняття рішень, тим менше там жінок
Ми хочемо розповісти населенню, що таке дискримінація, навчити жінок, як можна брати участь у прийнятті рішень на місцевому рівні. Одним із таких інструментів є соціальний бюджет, який складається таким чином, щоб відповідати реальним потребам певної громади. Громада має право контролю за його складанням — це дуже важливо знати.
Любомир Ференс: Який відсоток жінок в управлінні на місцях?
Ольга Осауленко: Взагалі в плані управління спостерігається класична ситуація: чим вище до рівня прийняття рішень, тим менше там жінок. І так повсюду, на жаль.