Гостями студії є голова та аналітик Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник й Олександр Сєдов.
Любомир Ференс: Ольго, про що ви говорили на виступі в ОБСЄ? Чому була присвячена ця конференція?
Ольга Скрипник: Це щорічна конференція і вона присвячена взагалі людському виміру в регіоні ОБСЄ. Тобто на ній є можливість як для делегатів від країн ОБСЄ, так і для громадського суспільства розповісти про те, що відбувається в регіоні саме з точки зору прав людини. Нашою місією було висвітлити питання системних та масових порушень прав людини в Криму через присутність Російської Федерації. Крім того, це можливість поставити питання представникам РФ у присутності представників інших держав.
Кожного дня відбувається тематична сесія. Одна із них присвячена верховенству права. Були й інші теми, зокрема, щодо свободи зібрань та асоціацій, свободи слова та ін.
Наталя Соколенко: Як відбувалося обговорення, в якому ви брали участь?
Олександр Сєдов: Было достаточно хорошее модерирование. От России выступали несколько представителей, в том числе и из «Russia Today». У них была одна тема — США, Европа и как там плохо.
Наталя Соколенко: А стосовно Криму? Наскільки я розумію, українська делегація говорила про те, що в Криму порушується один із базових принципів правосуддя — не можна судити за законом, який не діяв у той конкретний період.
Олександр Сєдов: Да, например, это дело 26 февраля — крымских татар судят за «массовые беспорядки», за участие в массовом митинге, который проходил 26 февраля 2014 года под зданием Верховной Рады Крыма. Тогда даже оккупация не начиналась, соответственно Крым фактически не находился под российским законодательством. Они не имеют права не принимать это, не говоря уже о международном праве, которое запрещает принимать законы оккупирующей державы на оккупированной территории.
Так же, они нарушают международные конвенции, которые запрещают судить людей за действия, совершенные до того, как появился этот закон. Тем не менее, эти события происходят. Двух граждан Украины уже приговорили за участие в событиях Майдана к десяти и четырем годам.
Любомир Ференс: А як це сприймають інші країни?
Ольга Скрипник: Представники США та Канади були найбільш активними в обговоренні питань Криму та робили досить жорсткі заяви. Зокрема, про те, що Крим є невід’ємною частиною України і буде так сприйматися і надалі, й про те, що Росія є агресором. Взагалі, судячи із виступів, котрі лунали, складалося враження, що Росія нині один із головних агресорів не лише з питань Криму, але й з багатьох інших.
Аналізувалося багато прикладів порушень прав людини і безпосередньо в Росії. Це також говорить про те, що це репресивна держава, яка зараз проводить радянські практики й створює репресивне законодавство не для захисту людей, а для того, щоб їх обмежити. І намагається поширити свої закони не лише на Крим, а й на всю Україну.
Наталя Соколенко: А як реагували представники Росії на прямі обвинувачення? Якою була їх відповідь?
Олександр Сєдов: Они промолчали.
Наталя Соколенко: Чи є у кримчан можливість відстоювати свої права через мирні протести?
Ольга Скрипник: Якщо говорити про свободу зібрань, думки — ні, цього немає. Якщо у 2014-2015 роках це були розгони, в першу чергу, проукраїнських мітингів чи кримськотатарських, то у 2016 році ми зафіксували щонайменше 5 розгонів лояльних мітингів. Тобто вони за Путіна, але вийшли висловити претензії, до прикладу, проти забудови.
Зараз нова тенденція — розгін будь-яких мітингів, які можуть продемонструвати, що люди із чимось не згідні.