Ірина Славінська: Чи може бути дієвою, впливовою робота народних депутатів і ваша, зокрема, у цій ситуації?
Ірина Подоляк: 1 березня цього року Верховна рада прийняла звернення до парламентів усіх держав у якому йшлося про те, що Росія є державою несвободи і що там утримуються політичні в’язні. Наскільки воно працює? Сказати складно. Знаю, що наші парламентарі на усіх можливих зустрічах стараються піднімати тему бранців Кремля. На рівній, високій інформаційній точці цю інформацію щодня тримати складно.
Голодування Сенцова повернуло нас обличчям до страшної реальності. Думаю, що Україні, президенту, потрібно шукати когось конкретного, хто виступив би посередником між нами і Росією.
Ірина Славінська: Хто б міг бути цим посередником?
Ірина Подоляк: Це могла б бути, наприклад, Ангела Меркель. Але вона не може, бо Німеччина будує «Північний потік-2» і вона затиснута між своїми та між Росією.
Потрібно шукати, радитися з МЗС.
В чому я переконана: зараз маємо саме той випадок, коли ми, Україна, мала б звернутися до діаспори, яка дуже сильна, наприклад, в Америці. Одна з найбільших українських діаспор в одній з наймогутніших країн світу так чи інакше могла б спонукати власного президента, конгрес застосувати якісь додаткові санкції. Організований і більш менш регулярний виступ нашої діаспори в США і звернення до вищого керівництва з проханням тиску на Путіна могло б гіпотетично на щось вплинути.
0