Анастасія Багаліка
Ірина Славінська
Таміла Ташева
Житло для переселенців — де жити, як уникнути дискримінації?
Друга хвиля переселенців характеризується тим, що, коли активізуються бойові дії, люди заздалегідь не продумують, куди вони їдуть
Чи останнім часом ви стикалися з якимось критичним числом людей, яким потрібно житло терміново і власне на це кидаються всі сили волонтерів?
Таміла Ташева: Насправді стикалися, особливо, коли почалася евакуація з Дебальцево, і багато людей почало приїжджати в Київ і в Київську область. Хочу зазначити, що питання житла і його знаходження це не тільки найактуальніше питання, але і болючіше для переселенців як з Криму, так і з Донбасу. Коли почалася перша хвиля переселенців, це були переселенці з Криму. Їм охоче і здавали житло і українці просто його віддавали. І така сама ситуація була, коли почалися перші переселенці зі Сходу , їм так само активно допомагали і в нас не було проблем з тим, щоб поселити цих людей. Зараз ми бачимо, що база житла спустилась до нуля. В деяких районах, куди їдуть переселенців, як Харків, Київ чи Дніпропетровськ питання актуальне і його зараз вирішувати дедалі складніше.
Надія Балабан: Друга хвиля переселенців, вона характеризується тим, що, коли активізуються бойові дії, люди заздалегідь не продумують, куди вони їдуть. Раніше, до загострення ситуації нам на гарячу лінію телефонували попередньо радились, чи є десь місця. А потім вже ми планували маршрут вивезення. А коли було загострення в Дебальцево, то люди були раді, що в них була можливість, просто покинути ту територію. Проблема з житлом є, і на жаль держава не приділяє цьому питанню достатньої уваги і все що робиться, робиться силами волонтерів.
Ми стикаємось з досить різними типами помешкання, в яких селяться переселенці, це і квартири, які вони просто винаймають самі, це і організоване розселення. Згадана вами держава, чи забезпечує вона розселення бодай у гуртожитках, чи санаторіях?
Таміла Ташева: Насправді, коли була перша хвиля кримчан, які їхали, то їм державні органи влади активно надавали житло. Наприклад компактні поселення у Пущі-Водиці, у Ворзелі. На перших етапах надавали. Зараз все набагато складніше робиться. ДСНС зараз поселяє, але з великими проблемами , тому не можна говорити, що держава зовсім нічого не робить. За підтримки громадськості був прийнятий закон, яким забезпечується житлом на півроку, але на жаль, через те, що немає єдиного центру прийняття рішень і відповідального органу і ця відповідальність покладена на ОДА. І як раз таки місцеві органи влади вони не виконують цього , зараз немає механізму яким чином цю норму закону впровадити в життя.
Наскільки часто перед родинами переселенців відкривають двері мешканці міст, куди вони приїжджають , надаючи своє власне житло, щоб вони там могли перебути, доки знайдуть більш постійне місце проживання?
Надія Балабан: Дійсно люди пропонують місця для проживання тим людям, які потерпають це переважно області Західної України, вони продовжують це робити і зараз. При першій хвилі переселення, вони це робили активніше. З часом через негативні фактори запал у людей, що пропонують житло спадає. Але ще скажу, що і наразі нам пропонують і ми як волонтери, які приймаємо дзвінки на гарячі лінії , в тому числі і з проханням розселити людей, які виїхали з небезпечної зони. Ми не маємо якихось баз житла, хоча МінРегіонБуд, хоча це окреме питання. Запросіть саме представників цього міністерства, тому що саме вони відповідають зараз за ведення реєстру доступного житла для людей, які виїзджають. Це орган, який зараз відповідає за ведення реєстру вільного житла для переселенців.
Таміла Ташева: Я трохи підправлю, справді веде все ж таки реєстр МНС, а просто базову інформацію подає МінРегіонБуд, тому що на МінРегіонБуд не покладені повноваження розселення цих людей. Ці повноваження покладені на міжвідомчий координаційний штаб , роботу якого координує ДСНС. І житло і робота, вони дійсно безпосередньо пов’язані і чому можливо не всі хочуть їхати на Західну Україну , тому що питання працевлаштування там гостро стоїть. У нас є офіси у Києві, Херсоні і Львові, тому ми знаємо ситуацію з середини, звідки почалися витоки такого негативного ставлення до переселенців, тому, що це і масові були вброси у ЗМІ негативної інформації про переселенців, коли кожен переселенець асоціювався з ледарем. Окрім того, коли почалися активні дії на Сході України, і хлопці йшли воювати. Ми у Львові нещодавно проводили моніторинг, чому таке ставлення місцевої громади до переселенців.
Як раз хотіла запитати, бо вже не раз тема дискримінації з’являлася таким лейтмотивом ставлення людей, один до одного. Як можуть сприяти цій дискримінації ріелтори, до яких часто звертаються переселенці. Яка роль ріелторів у тому, щоб допомогти , або не допомогти знайти житло?
Надія Балабан: Будь яка професія, яка пов’язана зі спілкуванння з людьми, вона передбачає, що якщо людина професіонал, то вона трошки псхолог. Якщо ріелтор дійсно професіонал, то такий ріелтор бажаючи заробити він враховує ситуацію, коли до тебе звертаються люди зі Сходу – це моє власне враження від спілкування з ріелторами. Якщо це професіонал, то неважливо звідки його клієнт. Але ми сьогодні не про професіоналізм, а про ситуацію, що сталася з людьми зі Сходу. Проблема має місце бути, дійсно люди стали відноситися дуже насторожено. Існує міф, що люди зі Сходу не розраховуються за житло, або лишають житло після себе в непридатному стані. Є ріелтори, які цілеспрямовано працюють саме з людьми які приїхали зі Сходу.
Таміла Ташева: Ми проводили дослідження в 5 регіонах України і одне з питань, яке ми досліджували – це питання оренди житла. Ми спілкувались, як з переселенцями і людьми, які допомагають переселенцям. Цікаві такі цифри, я розумію, що наша вибірка не досить така репрезентативна , але 80% з ріелторів, з якими ми спілкувалися, вони казали, що питання житла для переселненців є дуже болючим.
Цей матеріал редакція підготувала на знак підтримки проекту, що має назву «Ми різні, ми разом», який реалізується громадською організацією “Інтерньюз-Україна” за підтримки програми МАТРА Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів.
