В нас в гостях Юлія Синькевич, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю, яка розкриє деякі таємниці цьогорічного фестивалю
Михайло Кукін: В чому родзинка цього річного фестивалю?
Юлія Синькевич: Одеський кінофестиваль щороку змінюється, і це завдяки, звичайно, прогарами фільмів, які ми показуємо, та програмам для наших запрошених гостей. Цього року традиційною родзинкою Одеського кінофестивалю вже став кінопоказ просто неба на Потьомкінських сходах – це класика німого кіно у супроводі живого оркестру. Я думаю, що це буде незабутньо для наших глядачів, тому що такий перформанс можливий лише в цьому місці і лише в цей день.
Звичайно, всі творчі групи представлять фільми конкурсної програми, і буде багато цікавого.
Михайло Кукін: Я подивився на список фільмів, які входять до міжнародної та національної програм, і там не всі карти ще розкрито. Ще щось невизначено чи ви утримуєте таємницю, щоб був сюрприз?
Юлія Синькевич: Звичайно, в нас є таємниці, які ми ще утримуємо трошки на пізніше. Що стосується міжнародного конкурсу, то всі 12 фільмів ми вже оголосили, а що стосується національної конкурсної програми, то програма фільмів повного метру вже повна, а програма короткого метру ще буде доповнюватися, ми ще приймаємо рішення щодо кількох картин.
Любомир Ференс: Зараз дуже багато в ЗМІ говорять про українського режисера і політв’язня Олега Сенцова, який голодує вже 32-ий день у російській колонії в північному місті Лабитнангі. І на вашому кінофестивалі буде спеціальний проект на підтримку Олега Сенцова. Розкажіть про цей проект.
Юлія Синькевич: Цей спецпроект ми зробили, тому що зрозуміли, що інформації, зібраної в одному місці, є недостатньо для того, щоб мати якомога більше уявлення про те, які відбувалися події з Олегом Сенцовим, Особливо це стосується іноземної аудиторії, а оскільки в нас міжнародний кінофестиваль, ми цей спецпроект зробили для інформування тих, хто хоче швидко отримати цю інформацію.
Михайло Кукін: Коли зароджувався цей фестиваль, він викликав величезний інтерес в Росії, і звідти приїжджали кінодіячі. Чи тепер між митцями двох країні підтримуються стосунки, і як реагують в Росії та чи реагують взагалі на Одеський кінофестиваль?
Юлія Синькевич: Дійсно, коли Одеський кінофестиваль створювався, була велика частина російських фільмів, була окрема програма російського кіно, і росіяни приїжджали в Одесу. Ця ситуація змінилася через ці події, які відбуваються в Україні. Наразі дистанція між кіномитцями збільшилася.
Якщо ми зараз бачимо російський фільм у програмі, ми його перевіряємо, чи не є актори у списках Міністерства культури. Але ми намагаємося на перший ступінь ставити мистецтво, і минулого року ми показували фільми «Аритмія», «Теснота», тобто було кілька російських картин. Проте в принципі російського незалежного арт-хаусного кіно стало дуже мало в останні роки, тобто ми і отримуємо набагато менше фільмів.
Любомир Ференс: Така відстань, яка з’явилася між українськими та російськими митцями, це є позитивним чинником для України та українського кінематографа?
Юлія Синькевич: Я думаю, що взагалі Україна страждає від того, що багато років ми були під культурним впливом Росії. В нас і в музиці, і в театрі, і в кіно були російські зірки, і мені здається, що бувають часи, коли потрібно взяти паузу. Для нас на даний момент це краще. Це не означає, що треба остаточно все розірвати. Наприклад, в нас є режисер Віталій Манський, який є уродженцем України, він виїхав з Росії, знаходиться в опозиції до того, що там відбувається, але вважається російським кінорежисерам. Такі люди існують і рвати з ним стосунки я не вважаю за потрібне.
Михайло Кукін: Помер Станіслав Говорухін. Він відомий своїм імперським ставленням до України, але це виходець з Одеси. Чи, на ваш погляд, варто на фестивалі згадувати його пам’ять?
Юлія Синькевич: Нещодавно пішла Кіра Муратова, і для фестивалю вона є ближчою.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.