Кошти з державного бюджету не розвозяться в мішку, - Голова Вінницької ОДА

У студії Громадського Радіо — Голова Вінницької обласної державної адміністрації Валерій Коровій.

Тетяна Трощинська: Сьогодні вранці з’явилася заява міністра регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Геннадія Зубка, пов’язана з тим, щоб усі керівники областей і районів були готові не залишати свої робочі місця на період снігопадів. Що зі снігопадами у ці дні на Вінничині?

Валерій Коровій: Щойно був проведений наш оперативний штаб. У частині Вінницької області ми дійсно зараз бачимо істотне погіршення погодних умов. Починаючи з 9 години ранку, снігопади зайшли з південно-східної частини Вінницької області. Це Ямпільський район, Крижопіль. Зараз епіцентр випаду снігопадів — це Тростянецький район, Теплицький район, Бершадь, Гайсин. Ця хвиля наближається до Умані та іде в бік Києва. На даний момент сніговий покров в Бершадському та Теплицькому районах в межах 40 — 50%. Снігопад досить серйозний, через Вінницьку область проходить дуже відома траса М — 12, яка з’єднує Західну Україну з так званої Одеською трасою з подальшим виходом на Київ, Умань. Усі служби працюють абсолютно ритмічно. Так, ми вдалися до певного обмеження руху вантажного транспорту в напрямку Умані, але це через те, щоб він не накопичувався на підступах до міста Києва. Хочу зазначити, що дуже злагоджено іде робота по лінії Центрального штабу з питань ліквідації надзвичайної ситуації.

Ірина Славінська: Ви уже згадали про велику трасу. А якщо подивитися на регіональний рівень, на рівень доріг між селами, чи є станом на сьогодні в умовах снігопадів непрохідні дороги, ті, якими не можна проїхати?

Валерій Коровій: Хочу зазначити, що працює постійний штаб, повністю мобілізована достатньо потужна техніка сільськогосподарського, аграрного бізнесу. За тією інформацією, яка є, іде ритмічна робота. Завдання, яке стоїть, достатньо просте — до кожного населеного пункту повинно бути забезпечено під’їзд безпосередньо транспорту. Щойно мені доповідали. У нас принаймні у декількох бригадних селах Тростянецького району ведеться робота по цьому напрямку. Якщо сніг випав на півметра, вітер, ми розуміємо, що це не просто раз прочистити дорогу, це повинна бути постійна робота. Завдання, яки ми ставимо, це не тільки траса М-12. Мова йде про те, що всі дороги до населених пунктів повинні бути прочищені. З цією метою мобілізовані всі матеріальні ресурси. Слава Богу, маємо потужний аграрний бізнес, який має потужну техніку. Головне, щоб все було зроблено в рамках тих планових завдань, які безпосередньо розроблені на сьогоднішній день.

Тетяна Трощинська: Поговоримо про Калинівку. За оцінками експертів та журналістів, загалом зреагували на цю ситуацію. Обласна державна адміністрація була одними з тих, хто оперативно брав слухавки навіть мобільних телефонів, постійно коментував, що відбувається. Яка ситуація зараз? Чи залишаються ще якісь ризики?

Валерій Коровій: Насправді в ситуації під Калинівкою збережено 68% найбільш дороговартісного боєкомплекту. Надзвичайно ефективно спрацювали системи цивільного захисту хоча б тому, що ні одна людина не загинула. Разом з тим ми повинні розуміти, що така робота виникла не сама собою. Після тих подій, які були у березні в Харківській області, ми принаймні на цій території проводили три реальних навчання з питань цивільного захисту. У кожної людини, яка проживала в 5-кілометровій зоні, була пам’ятка. Якщо, не дай Боже, відбуваються якісь незрозумілі події навколо арсеналу, вони знали, в якому напрямку від вибухів мали рухатися, що повинні прибути в той чи інший населений пункт, ту чи іншу школу, не чекати підвозу автобусів тощо.

Ірина Славінська: Я пам’ятаю, як мої знайомі, які живуть на Вінничині, писали про те, що сідали в авто і вирушали до Калинівки, щоб допомогти людям звідти евакуюватися. Мовляв, була недостатньо оперативна подача транспорту, щоб вивезти звідти людей.

Валерій Коровій: Було евакуйовано до 30 тисяч людей, з яких 20 тисяч виїжджали власним транспортом. Практично евакуація була завершена за 3 години. Волонтери допомагали максимально. Ми мобілізували весь громадський транспорт безпосередньо з міста Вінниця, який забезпечував евакуацію населення. Але ви повинні розуміти, що це комплекс заходів. Дуже важливо було не допустити паніки. Тому ми ввели режим обмеження з підрозділом Національної гвардії «Ягуар», розміщеним у Калинівці. Найголовніше, що нам вдалося уникнути паніки. Не було зафіксовано ні одного випадку мародерства.

На сьогоднішній день ми підійшли до повної завершальної стадії робіт. Замінено 4500 вікон і 1500 будівель. Будинки є різні. На сьогоднішній день ми бачимо ситуацію, що замінюєш вікна, а будинок починає осуватися. На сьогоднішній день нам потрібно ще додатково в межах 8 мільйонів гривень на вирішення проблем, пов’язаних з наслідками, які виникають.

Тетяна Трощинська: На ті роботи, які вже зроблені і робляться, кошти виділялися окремо?

Валерій Коровій: Була постанова Кабінету міністрів, який виділив 100 мільйонів гривень з резервного фонду, проте касові видатки склали 28 мільйонів гривень з державного бюджету. Це обумовлено тим, що кошти з державного бюджету не розвозяться в мішку, не роздаються за забаганками людей. Є певні чітко визначені процедури, вони достатньо консервативні. Щоб поміняти вікно, потрібно виїхати бригаді, зробити проект, виготовити вікно, поставити його. Це все за кошти когось. Це ресурс, який потрібно залучити, спілкуючись з приватними компаніями.

Я би хотів подякувати прем’єр-міністру України, який в ніч під час вибуху був у Вінниці, і постійно тримає в зоні своєї уваги ситуацію навколо Калинівки. Для нас це принципово. Ми побачили низку проблематики чинної нормативно-правової бази. Ми спільно зі Державною службою України з надзвичайних ситуацій внесли конкретні пропозиції, які б давали можливість підвищити ефективність роботи в таких ситуаціях, особливо на початкових стадіях, коли люди потребують практичної допомоги.

Ірина Славінська: Чого конкретно бракувало?

Тетяна Трощинська: Чи знають про це люди?

Валерій Коровій: Відбулися вибухи. Пожежники погасили. Мінери почали розміновувати. Мова йде про те, що лише в населеному пункті Павлівка треба відновити півтори тисячі будівель. Ми розуміємо, що на сьогоднішній день півтори тисячі підприємств або бригад для того, щоб зайти на ці об’єкти, просто немає. Формально за це повинні відповідати місцеві органи державної виконавчої влади. Районна державна адміністрація — це 20 людей. Виникає прагматичне питання швидкої організації цієї роботи. На сьогоднішній день розглядається питання по лінії МНС організувати дві спеціалізовані військові частини, які могли б дислокуватися безпосередньо в різних частинах України і могли б оперативно приділяти безпосередню увагу ліквідації і відновленню будівель, які постраждали внаслідок стихійного лиха. Дуже важливим є те, що на першому етапі треба надати людям матеріальну допомогу, щоб вони могли зняти стрес. Значна частина самостійно відновлює будинки. На превеликий жаль, нормативно-правова база не дозволяє компенсувати такі видатки. Місцеві бюджети змушені знаходити на це ресурс.

Тетяна Трощинська: Ви неодноразово говорили в інтерв’ю, що Вінниця є дуже дружньою і придатною для іноземних інвестицій. Завдяки чому? Є відомі історії, коли люди відмовлялися офіційно працювати на немаленькі зарплати — від 7 тисяч гривень, щоб не втратити пільги. Чи є такі історії на Вінничині?

Українці вміють швидко навчатися, але є серйозна проблема, пов’язана з так званим сірим ринком зайнятості

Валерій Коровій: Спілкуючись з компаніями, які працюють в Україні тривалий час, чую, що всі говорять про те, що нам, українцям, Бог дав одну дуже цікаву властивість — ми вміємо швидко навчатися. Це дуже позитивний фактор конкурентоспроможності наших людей. Разом з тим ми маємо в Україні досить серйозну проблему. Її мало хто досліджує. Це питання, пов’язане з так званим сірим ринком зайнятості. У Вінницькій області проживає 780 тисяч людей віком з 16 до 60 років. Трудові книжки або офіційні заробітні плати мають 280 тисяч, 180 тисяч працюють у малому бізнесі, 30 тисяч безробітних. Виникає питання, де знаходяться ще 300 тисяч людей. Одні кажуть, що виїхали на заробітки. Так, якась частина виїхала. Насправді ми маємо сезонних працівників, неофіційно працюючих, сільській місцевості притаманно, що значна частина людей займається домашнім господарством і не працевлаштовується. Ситуація почала змінюватися з прийняттям законодавства, яке регламентує нові підходи в системі пенсійного забезпечення, тому що іде чітка прив’язка до стажу, до рівня заробітної плати. Ми в цій частині відпрацювали стратегію. Вона полягала у тому, що ми повинні були знайти умови для того, щоб зайняти значну частину людей, зайняту у сірому ринку зайнятості. Це повинні були бути інвестиції, які б надавали можливість швидко навчати і створювати робочі місця. У минулому році нам вдалося провести надзвичайно успішні перемовини з американською компанією Delphi. На сьогоднішній день реалізується проект, який вже дає тисячу робочих місць. До кінця цього року буде ще півтори тисячі. Компанія займається електрообладнанням. Разом з тим увійшла компанія Fujikura. Ми зараз завершуємо перемовини з дуже відомою компанією Sumitomo, яка працює на ринку комплектуючих для автомобільної промисловості. У цьому році ведуться дуже активні роботи щодо відомої української компанії UBC, яка мала виробничі потужності в Криму. Сьогодні вони переносять виробничі потужності у Вінницю. Це виробництво холодильного обладнання.

Ірина Славінська: Як привабити людей в легальний сектор?

Валерій Коровій: Це комплексне питання. Насправді існує конкуренція між регіонами України, між містами щодо залучення інвестицій. Це реальний факт. Це нормально. Вінницю протягом останніх трьох років визнають найкращим місцем за комфортністю для проживання. Ми перетворили це на потужний фактор конкурентоспроможності нашого регіону. Коли приїжджає топ-менеджмент, вони прагнуть мати нормальні умови для проживання, навчання діточок, дошкільні навчальні заклади. Це також фактор конкурентоспроможності.

У нас є частина людей, які через певні обставини просто не працюють. Треба створити сталі умови, щоб люди бачили, що це надійно, перспективно, що це дає можливість отримувати нормальну заробітну плату. Під час перемовин з компаніями мене часто питають, що потрібно. Мені нічого не потрібно, ми вам зробимо все. Але предметна розмова у нас вийде, коли ваша зарплата на ринку буде на 20 — 30% вища за середню місячну плату, яка є у місті Вінниця. Це спрацьовує. Наша розмова з бізнесом, на мою думку, абсолютно прагматична, європейська.

USAID визнала Вінницьку область лідером ділової активності

USAID визнала Вінницьку область лідером ділової активності. Одним з базових критеріїв була діаграма «Влада — ворог чи друг бізнесу?». Вінницька область стала абсолютним лідером. Рейтинг складався на основі опитування представників бізнесу.

5 років тому ніхто не хотів сіяти цукровий буряк. За рахунок того, що ми створили конкурентні умови, коли чиновник перестав втручатися в сферу ведення аграрного бізнесу, а просто створив конкурентні рівні умови, Вінничина виробила 460 тисяч тонн цукру. Це найкращий результат за часів незалежності України. Ми зараз почали поставляти цукор в Румунію, географія поставок цукру — Індія, Шрі-Ланка, Китай. В Китаї стоїть черга за жомом — відходами цукрового виробництва.

Ірина Славінська: Не секрет, що в Україні сільська місцевість не найбільш оптимістична. Часто немає роботи, люди виїжджають до великих міст. На Вінничині села живі?

Валерій Коровій: Ніхто ніякі об’єктивні закономірності не скасовував. Кількість людей, зайнятих в аграрному бізнесі, буде зменшуватися. Завдання полягає у тому, які знайти чинники, щоб люди жили в селі. Польща пішла по простому шляху. Вони внесли колосальні інвестиції в сільську місцевість.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.