Тетяна Літераті
Вікторія Єрмолаєва: Чим особливий Ужгород, якщо ми говоримо про історію?
Тетяна Літераті: Ужгород – дуже цікаве місто. Він лише у ХХ сторіччі був у складі п’яти країн: Австро-Угорщина, Чехословацька Республіка, Угорське Королівство, Радянський Союз та незалежна Україна.
Від того Ужгород кожні 20-30 років дуже мінявся, і можна про нього розповідати як про зовсім різне місто.
Григорій Пирлік: Що залишилося з цих періодів?
Тетяна Літераті: Багато чого залишилося, з кожного періоду збережені будівлі, наприклад, можна побачити найстаріший замок. І громада дуже активно відстоює те, що ще можна зберегти.
Вікторія Єрмолаєва: Які об’єкти Ужгорода мають потрапити до світової спадщини ЮНЕСКО, і чому вони мають туди потрапити?
Тетяна Літераті: Об’єктів багато, це цілий адміністративний район, який був побудований в 30-ті роки. Була така потреба, тому що Ужгород в Австро-Угорські часи був звичайним маленьким містечком з населенням близько 16-18 тисяч. І тут, коли він став столицею Підкарпатської Русі, для цього не мав ніяких будівель. Чеські чиновники тоді збудували район Мала Прага – дерев’яні, малесенькі будиночки, яким вже зараз 90 років. І в ці чеські маленькі будиночки швидко поселили чиновників, бо не мали куди. Тоді було прийнято рішення звести цілий адміністративний квартал: це і земський уряд, і жандармерія, і поліційний уряд, і в’язниця в центрі міста, школа, фінансова установа, пошта тощо. Для ЮНЕСКО це важливо, адже це цілий адміністративний район, збудований в стилі модернізму, та й він був свого часу дуже важливий для громади. Тоді сильно збільшилося населення Ужгорода, сюди приїжджали інтелігенти Чехословаччини, які змінили життя міста.
Вікторія Єрмолаєва: Розкажіть ще про дуже цікавий і незвичний ліфт, який ніколи не зупиняється і не має дверей.
Тетяна Літераті: Цей ліфт був зведений разом з будівлею земського уряду, тепер його можна знайти в будівлі ОДА. І будь-хто може прийти в робочий час на ньому покататися. Він, як музейний експонат, його запускають, якщо хтось захоче на ньому покататися. Цей ліфт називається Paternoster. Це перше слова молитви, яку читають, коли перебирають чотки. Він і діє по такому принципу: кабінки, як чотки, піднімаються нагору, інші – вниз.
Ліфт може зупинитися так, що ви мусите або лізти нагору, або якось зістрибувати вниз
Вікторія Єрмолаєва: Тут треба пояснити: в нього потрібно увійти на ходу, і вийти також, тому що на поверхах, як ми звикли, він не зупиняється. Він увесь час рухається. Це 14 кабінок, які рухаються по колу.
Тетяна Літераті: Так, через горище і через підвал можна проїхати повним колом, якщо ти раптом не встиг зістрибнути. Зараз його запускають в обідню перерву, щоб працівники ОДА могли швидко потрапити до виходу, тому що у 14 кабінок можна завантажити одразу багато людей.
Там дуже складна система, коли цей ліфт вимикають. Треба уважно дивитися – якщо над кабінками вимикають ліхтарі, це значить, що скоро вимкнути Paternoster – треба виходити. Потім той, хто вимикає, голосно стукає по кабінці, що треба виходити. Якщо ви все-таки це проігнорували, не знаєте цих знаків, то ліфт може зупинитися так, що ви мусите або лізти нагору, або якось зістрибувати вниз. Тобто атракціон ще той.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.