Мене на роботу вносять на руках - чи доступна Буковина для людей з інвалідністю?

Вікторія Єрмолаєва: Наскільки місто Чернівці доступне для людей з інвалідність, зокрема, на інвалідному візку?

Марія Нікітіна: Місто дуже бар’єрне, перш за все. Доступність з’являється протягом десяти років, не така, як би нам хотілося б, але є хоч щось. Ви ж бачите, що в нас місто покрито бруківкою, тому доволі важко пересуватися на візочку по бруківці, тим паче, що місто має стрімкі спуски та підйоми. Це спричиняє складні умови для пересування.

Так, покращуються тротуари, вони стають понижені, але це від громадських діячів та людей з інвалідністю вимагає дуже багато зусиль.

Вікторія Єрмолаєва: Чи робить бізнес доступними свої заклади?

Марія Нікітіна: Ми зараз як раз в Чернівцях на найпопулярнішій вулиці Ольги Кобилянської, і вже декілька років ми пропагуємо те, що всі літні майданчики наших закладів мають бути доступними для людей з інвалідністю, особливо для тих, хто пересувається на візках, та й для мам з дитячими візками. Нам говорили, що до таких закладів такі люди не ходять, бо їм не дозволяє їхня пенсія. Попри це ми маємо дуже гарний результат того, як нові дорогі заклади, які відкриваються у Чернівцях, є доступними і універсальними. Навіть без нашого втручання і без рекомендацій, ми у нових закладах побачили і вбиральні універсальні, і вхід універсальний, і це дуже добре.

Вікторія Єрмолаєва: В Україні існують центри реабілітації для людей з інвалідністю, і людей в цих центрах вчать жити по-новому з такою особливістю. Що з такими центрами у ваші області та у місті Чернівці?

Марія Нікітіна: В нас був дуже непоганий реабілітаційний центр, але він був непристосований для людей, які пересуваються на візку. Тобто він був в такому приміщенні, яке неможливо було адаптувати для таких людей, виходить, що на реабілітацію туди приймали людей, які мали інші порушення: порушення зору, слуху або незначні функціональні порушення. Звісно, ми ходили і просили змінити приміщення, і коли прийшла така нагода змінити приміщення, його просто ліквідували. Тому чернівчани та буковинці їздять на реабілітацію у Львів чи на Вінниччину.

Вікторія Єрмолаєва: Що з доступністю у місті Вижниця, де ви є депутаткою міськради?

Марія Нікітіна: Там взагалі сум. Найважче робити доступне середовище в селах і районних містах. Тому що в таких населених пунктах зазвичай тільки кілька людей з інвалідністю. Їх всі знають, і коли ти підійдеш до магазину, для чого тобі пандус, тобі все винесуть!

Коли я стала депутаткою, в мене одразу виникло багато страхів, адже я розуміла, адже наша міська рада тотально недоступна.

Анастасія Багаліка: Ви не можете заїхати у міськраду?

Марія Нікітіна: Ні, мене заносять на руках, візок несуть окремо, тому що це стара австрійська будівля, там дуже круті сходинки на другий поверх. І неможливо встановити ліфт, адже потрібно ремонтувати стіну, на яку будуть кріпити підіймач.

Але у нас у Вижниці нарешті прийняли програму і виділили кошти для забезпечення доступності на 2018-ий рік, і ми створили Комітет доступності. Тому я впевнена, що результат роботи буде.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.