Громадське радіо
Гість програми: Радник голови Волиньради Ігоря Палиці з екологінчих питань, екс-керівник КП «Волиньприродресурс» Веніамін Туз.
Наталка Соколенко: Як може запобігти повторенню трагедії на Рівненщині комунальне підприємство «Волиньприродресурс»?
Веніамін Туз: У самому цьому запитанні є відповідь. Ми пішли таким шляхом, яким ніхто інший не йде, щоб покласти край видобутку бурштину. Наше підприємство «комусь заважає», зацікавленим людям, які не хочуть реалізації того проекту, який ми створюємо. На Волині справді діє «бурштинова мафія». Ми маємо дуже великий потенціал ресурсів, а стоїмо на дуже низьких місцях за рівнем життя.
КП видобуло ліцензію для проведення геологічних досліджень на цій місцевості. Ми вибрали велику територію — 54 тисячі гектарів, на якиї потенційні ділянки із покладами бурштину. Там треба проводити великі геологорозвідувальні роботи. Вони дуже багато коштують. Ми йдемо науковим шляхом, вивчаємо усю територію, виділяємо перспективні ділянки, і там вже проводитимемо видобувні роботи.
Ми пішли таким шляхом, яким ніхто інший не йде, щоб покласти край видобутку бурштину. Ми діємо виключно у правовому полі
Наталка Соколенко: А будете, чи вам завадить кримінальне провадження по Держгеонадрах.
Веніамін Туз: Мене у Генпрокуратуру не викликали, але я могу спочатку до кінця розповісти про те, що ми працюємо виключно прозоро.
Ми провели громадські слухання на тих територіях, розповідаємо людям. Проте це дуже складно і люди відмовляються надавати свої ділянки, бо люди не вірять владі. Не вірять, що ми можемо навести порядок.
Сьогодні треба перебороти не тільки керівників, а й недовіру людей. Навіть, коли пояснюємо, що 25% видобутого йтиме на користь місцевого населення, але вони не вірять.
Коли ми використаємо один маленький шматок землі, видобудемо з нього копалини, і покажемо, що прибуток піде на користь громади, вони зрозуміють, що все на краще. Після видобутку ми рекультивуємо землю, зробиму територію такою, яка вона має бути. Ми покажемо, що ми господарі на цій землі.
Андрій Куликов: Ви згаадали, що 25% за рішенням обласної ради має йти у розпорядження громади. Луцька журналістка Аріна Крапка пише про те, що ще 25% йде в районні, і 50 — в обласні. Але ж надра належать народу України. Куди ж діваються інші області?
Веніамін Туз: Коли нам надають спеціальний дозвіл, надають надра, у спеціальному дозволі написано, скільки там бурштину, вони стають нашими, але ж ми зобов’язані платити податки з будь-якого видобутку. До того ж держава в першу чергу може сама й купувати в нас той бурштин по ринковій ціні. Ми платимо як звичайне підприємство, а наразі маємо колосальні затрати.
Бурштину може бути багато, а може й ні. Саме ми ризикуємо.
Наталка Соколенко: Чи є інвестори у цього КП?
Веніамін Туз: Перший внесок взяла на себе обласна рада. Виділили кошти та приміщення, в тому числі авто для поїздок по території області. Наразі ми шукаємо інвесторів. Ми маємо спеціальний дозвіл, але не маємо землі, і ми рухаємося виключно у правовому полі.