Громадське радіо
У студії – суддя Октябрського районного суду Полтави Лариса Гольник.
Тетяна Трощинська: Ви відомі тим, що є суддею-викривачкою. Чи можна вас вважати суддею-викривачкою і досі, тому що ваша ситуація в суді не є ідеальною. Ви неодноразово говорили, що ви не зовсім суддя у зв’язку із останніми подіями. Яка зараз ситуація?
Лариса Гольник: Стосовно викривачки – я з цим абсолютно погоджуюся. Досі не поновлені мої права в Октябрському районному суді, продовжуються дивні дії з боку голови Октябрського районного суду Олександра Струкова, який намагається згуртувати колектив суддів проти мене. Ситуація змінилася ось в чому. 6 лютого Вища рада правосуддя розглянула питання щодо подання Президенту України про обрання мене на безстроковий термін. Довгоочікуване рішення було прийняте попри всі намагання протидіяти цьому.
Були намагання закидати мене надзвичайно великою кількістю дисциплінарних скарг з боку представника Полтавського міського голови. Олександр Ковжога ініціював питання щодо несумісності, що я нібито займаюсь політичною діяльністю. Вища рада правосуддя сказала, що це не була політична діяльність, суддя має право на громадську позицію, може займатися громадською діяльністю, якщо це не підриває авторитет судової влади.
У людей виникає довіра через мій принциповий крок – викриття корупційного злочину
У людей виникає довіра через мій принциповий крок – викриття корупційного злочину. Саме через це можна далі рухатися, в цьому напрямку, щоб люди почали довіряти судовій владі, спочатку ії окремим працівникам, а потім – в цілому.
Тетяна Трощинська: Що з вашою справою, пов’язуваною із побиттям в листопаді минулого року? Чи Нацполіція інформує вас, як просувається розслідування цієї справи?
Лариса Гольник: Я постійно спілкуюся із слідчою, яка займається цією справою і, як на мою думку, Нацполіцією було зроблено на даний момент все, що вони могли. На жаль, такі злочини розкриваються або дуже швидко, або не розкриваються ніколи. Якщо найближчим часом не буде якихось поштовхів, рухів, скоріш за все цей злочин так і не буде розкритий.
Я заявляла на своїх перших публічних виступах одразу після цього нападу на мене та мого чоловіка, що я, довіряючи полтавській Нацполіції, не довіряю Октябрському районному суду, оскільки всі клопотання, дозволи, які повинні були здійснюватися під час досудового розслідування, лягали на стіл голови Октябрського районного суду. А потім цю справу вже кілька разів витребувала обласна прокуратура, очільнику якої, Кармазіну, я також дуже не довіряю, оскільки він повністю став на бік голови Октябрського районного суду і в тих злочинах, які він вчинив, вони позакривали кримінальні впровадження. Таким чином, я фактично позбавлена можливості захистити себе.
Для чого витребувала обласна прокуратура цю справу – для мене невідомо. Скоріше за все, ця ситуація виникла у зв’язку з тим, що буквально після нападу, голова Октябрського районного суду і його адвокат ініціювали кілька кримінальних впроваджень щодо мене. Нібито я поширювала неправдиву інформацію у ЗМІ стосовно голови Октябрського районного суду. Я зверталася по свій захист, а вони вважають що я зробила злочин. Всім відомо, що неправдиві показання свідка чи потерпілого є складом злочину тільки коли повідомляються правоохоронним органам, а не ЗМІ, телебаченню, органам суддійського самоврядування, коли суддя намагається захиститися від неправомірних дій голови свого суду.
Тетяна Трощинська: Чи ви ще потребуєте правого захисту, наприклад, від Нацагенства запобігання корупції в цій ситуації?
Лариса Гольник: На жаль, закон виписаний так, що вони можуть надати тільки правовий захист від роботодавця.
Тетяна Трощинська: Що означає «правовий захист від роботодавця»? Це припис такий, чи заборона?
Лариса Гольник: Це працює, якщо є, наприклад, скорочення, звільнення, інші заходи негативного впливу від роботодавця. В моєму випадку, дуже складно довести зв’язок між викриттям корупційного злочину і діями роботодавця. Якщо це моральне переслідування, психологічне цькування людини, то особа-викривач не може отримати ніякого захисту. Я вважаю надзвичайно важливим прийняття закону про захист викривачів, який передбачає не тільки захист від роботодавця, але й надання юридичної допомоги.
Щодо Ганни Соломатіної, відомої викривачки корупції, щодо мене, мають місце позови про захист честі й гідності. І нам приходиться наймати за власні кошти адвокатів, щоб вони захищали від цих неправомірних позовів. Наприклад, до мене позивається зараз Олександр Ковжога, це вже третій позов. Перший стосувався мого виступу на телеканалі, потім на Українській правді, в блозі. Я написала про те, що Ковжога при свідках зазначив, що «не хочете по-хорошему…». Він хоче спростувати ці слова. А зараз він хоче спростувати взагалі маразматичні, як на мене, обвинувачення.
Тетяна Трощинська: Мер Полтави, Олександр Мамай каже про те, що ви провокували його на давання хабара. Ви провокували чи не провокували?
Лариса Гольник: Я вважаю, що я не провокувала. Він ініціював в суді внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, що нібито я провокувала. Тоді обласна прокуратура дійшла висновку, що я не провокувала. Я намагалася дотримуватися Європейської конвенції з прав людини в тому, що головне – не провокувати.
Євгенія Гончарук: Є ще такі цитування в ЗМІ слів пана Мамая про те, що «якби вона не чіпала мою родину…», це приблизна цитата. Нібито йдеться в окремих ЗМІ, що ваш з паном Мамаєм конфлікт інтересів сягає 2014 року і ще раніше. Чи можете ви розтлумачити, про що можливо він говорить?
Лариса Гольник: Почалося все елементарно. Я суддя. До мене приходить справа – протокол про адміністративне правопорушення відносно Полтавського міського голови. Особисто я з ним не спілкувалась, а зверталася на особистому прийомі, як мешканка міста стосовно укріплення фундамента в моєму домі. Була подана заява, накладена певна резолюція. Особистих стосунків з ним не виникло. І до чого тут його та моя сім’я? Він виконував свій обов’язок, я, як суддя, виконувала свій обов’язок, коли протокол прийшов. Але я і його не могла виконати, бо він не з’являвся на судове засідання.
Тетяна Трощинська: Я хочу сказати нашим слухачам, що ми запрошували Олександра Мамая на наш ефір, є запити в міській раді, і власне, ми відкриті і зараз. Наразі не було відгуку від прес-служби пана Олександра Мамая, він не зголосився прийти на наш ефір.
Євгенія Гончарук: 21 лютого в Київському районному суді Полтави пройшло чергове засідання по справі екс-заступника мера Полтави, пана Трихни. Його звинувачують в тому, що він пропонував вам хабар за закриття корупційної справи. Я так розумію, що на цьому засіданні відбулося зрушення: прочитали відео з картки пам’яті, в якому нібито звучить оця фраза з проханням закрити корупційну справу.
Лариса Гольник: Події мали місце в кінці 2014 – початку 2015 року. Майже рік прокуратура області розслідувала цю справу, Київський районний суд майже два роки ії розглядає. Була проблема з цими флеш-носіями, які є речовим доказом. Я наполягала на тому, що треба дослідити ці речові докази і нарешті ми їх дослідили. Я дійсно дуже переживала, раптом вони зіпсувались, бо це головний доказ. Якщо його не буде, будь-які мої слова можуть бути розцінені як завгодно.
Тетяна Трощинська: Після лютневого рішення Вищої ради правосуддя як фактично змінюється ваш статус?
Лариса Гольник: Поки що я ще в режимі очікування Указа Президента, тільки за наявності виданого Указа Президента, який буде оприлюднений належним чином, я можу приступити до своїх повноважень.
Тетяна Трощинська: Але ви все одно ходите на роботу весь цей час?
Лариса Гольник: Безумовно, я ходжу на роботу. З головою суду на жаль, неможливо спілкуватись, оскільки конфлікт не врегульований. Я вважаю, що судді Октябрського районного суду все ж таки повинні розглянути та виконати рішення Ради суддів України про доцільність перебування голови на цій посаді. А вони досі, з вересня місяця, уникають виконання рішення Ради суддів. Я вважаю, що це неповага до вищого органу суддівського самоврядування. І розгляну це питання, і все ж таки думаю, що усуну особу, яка своїми діями підриває авторитет судової влади.
Євгенія Гончарук: Яка реакція колег – одразу після випадку з вами, і зараз за весь цей період. Чи вони з вами спілкуються, що вони говорять,чи чекали ви раптом, що після цього випадку побільшає тих, хто буде сміливішим?
Лариса Гольник: Всі розуміють, що на мене вчинили напад, і бояться за своє життя. Але я бачу, що колектив вже не настільки монолітний, як раніше. Я сподіваюсь, що вони вже не так йдуть разом в ногу з головою суду.
Євгенія Гончарук: Чи раптом ви не думали, що попри те, що вас повернуть до виконання ваших обов’язків, працювати все одно фактично неможливо. Чи міркували ви змінити місце роботи?
Лариса Гольник: В моїй ситуації треба вирішити питання поновлення повноважень, а потім думати про таку можливість, взяти участь у конкурсі на інші посади. Наприклад, в Апеляційний суд, чи в Антикорупційний суд.
Я неодноразово підтверджувала, що збираюсь продовжувати роботу на посаді судді. Коли мене хочуть витиснути, я вважаю, що повинна залишатися
Я неодноразово підтверджувала, що збираюсь продовжувати роботу на посаді судді. Коли мене хочуть витиснути, я вважаю, що повинна залишатися. Нехай уходять судді, які себе заплямували. Завдяки таким людям, як я, система може змінюватись на краще.
Тетяна Трощинська: Чи можна говорити про те, що по Україні у вас є колеги – судді-викривачі, які так само цю сферу розпочинають?
Лариса Гольник: Так, це перш за все Сергій Бондаренко, суддя Черкаського апеляційного суду, він теж має складний шлях. По голові Черкаського апеляційного суду вирішується питання щодо його звільнення, на жаль воно складне, але Сергій відстоює це питання. Про інших суддів, можливо менш активних, мені ще не відомо. З Сергієм Бондаренком я підтримую стосунки, підтримую його морально, він розуміє і мою ситуацію.
Тетяна Трощинська: Що каже міжнародне законодавство з приводу діяльності суддів-викривачів, чи існує якійсь окремий захист для них. Ви кажете, що потрібен окремий закон для цього? Що каже міжнародна практика?
Лариса Гольник: Не має поняття суддів-викривачів. Викривач – він викривач в будь-якій сфері діяльності. Це не обов’язково може бути викриття корупційного злочину, це може бути надання суспільно-важливої інформації, яка повинна змінити щось в тій сфері діяльності, якою займається ця особа. Ми повинні знайти правильний шлях і не просто законодавчо прийняти цей закон, а зробити так, щоб він реально запрацював.