Громадське радіо
Андрій Куликов: Я би хотів поставити питання, якого мабуть неодноразово торкалися, уявне воно, справжнє, чи можливе: про суперництво між двома найбільшими містами нинішньої Хмельницкої області — Кам’янцем-Подільським і Хмельницьким. Міський голова каже, що суперництва нема, є співробітництво.
Сергій Єсюнін: Якщо подивитися вглиб історії, то ми побачимо, що в дійсності Кам’янець-Подільський завжди був, прямо скажемо, столицею Поділля, навіть до середини 20 сторіччя. Кам’янець сформувався як місто–фортеця, як форпост тут з давніх часі. Ми можемо казати принаймні про 14-15 століття так точно. І ця зверхність міста простежується і в подальших століттях. Зміни настали в Радянські часи, адже територія розділила тоді Україну, Буковина взагалі відійшла до Румунії, і тоді Кам’янець став прикордонним містом, і тоді вирішили перенести адміністративний центр в інше місто. І коли в 1937 році була утворена Кам’янець-Подільська область, тобто, з частини Вінницької, то конфігурація тієї області, вона співпадає з нашою, Хмельницькою теперішньою, і зразу видно, що до Кам’янца, наприклад, з тієї ж самої Шепетівки, треба їхати на тодішніх машинах, це тоді годин 7 чи 8. А другий момент, що почали будувати укріпрайони. Наша область має безліч бетонних споруд, це була сталінська лінія, так звана, яка будувалася на західному кордоні. І ці укріпрайони також мали певну конфігурацію. Була перша лінія — повз Брусів проходила, і друга, якраз, Літичівський та інші райони. Це фактично теж кордон нашої області. І звичайно тоді сталінський режим все підпорядковував військовому. Тому в центрі опинився Проскурів (колишня назва Хмельницького).
Андрій Куликов: Запитання про 1954 рік. Чому саме Проскурів найменували Хмельницьким? Як пов’язае місто із Хмельницьким?
Сергій Єсюнін: Для мене це загадка, яку я не можу як історик розгадати. В дійсності, передивився всі документи цього періоду, і немає чіткої постанови, чому саме Хмельницький назвали.
Тетяна Трощинська: Але він хоч був на цій території?
Сергій Єсюнін: Жодного разу в самому місті він не бував. Навколишні території — так.
На початку своєї діяльності мені вдалося поговорити з партійними функціонерами, і він мені розповів, що ситуація була дуже проста. У 53-му році вирішили відсвяткувати наступного року 300 років возз’єднання України з Росією на величезному масштабі, і коли ЦК в Києві засідало, вони вирішили, що треба обов’язково перейменувати обласний центр на честь Богдана Хмельницького, щоб все це відзначити. Він каже, що справді було таке засідання, і справді прибули представники тих регіонів, де Хмельницький найбільше відзначився. Обрали Проскурів, і дали завдання історикам бігом знайти обґрунтування. Безумовно знайшлося. В місті Богдан Хмельницький не бував, але Полівецька битва, 1648 рік, це фактично найуспішніша битва Хмельницького. Вирішили, перейменували. Тоді громадських обговорень не було, як зараз. Наприклад, євреї не визнали перейменування, вони вважали, що за тих часах область зазнала проблем.
Андрій Куликов: До речі, наскільки було єврейськими місто Проскурів, і область?
Сергій Єсюнін: Були сильно заселені євреями Поділля, а також міста Волині та Київщини. Всім відомий царський період, це «черта оседлости», де було дозволено євреям десь зупинятися і займатися діяльністю.
Повну версію слухайте у вкладеному звуковому файлі