За 2-3 роки дрібний бізнес у Шполі може зникнути — підприємець міста

Окремо про проблеми бізнесу в Шполі ведучі Громадського радіо говорили з підприємцем Петром Мальчіком.

Петро Мальчік: Понад 20 років тому я розпочинав свою підприємницьку діяльність і думав, що воно піде дуже швидко і протягом 15-20-ти років Україні зацвіте. Насправді сталося інакше. Місцеві проблеми на сьогоднішній деь — працівників кваліфікованих практично немає. Шукаємо — значно дорожче платимо, а що треба робити — не зроблено. Не бачимо перспективи, куди вкладати гроші, щоб воно давало віддачу. Не тільки дороги лагодити, а щоб хоч якісь кошти виділялися на якісь перспективні плани для того, щоб створити хоча би маленьку переробку. Цього року я створив 20 робочих місць, побудувавши гостиницю, але вона нажаль у Шполі одна, і протягом 10-ти років ми будували по одному приміщенню, або по два. Будувати більше ми не можемо, бо в нас немає обігових коштів, і вони подорожчали, тобто їх неможливо заробити, їх менше сьогодні. Нічого не можна розвивати.

Євгенія Гончарук: Що конкретно може зробити міська влада, на вашу думку? Адже побувдувати завод вона не може.

Петро Мальчік: Міська влада повинна сьогодні співпрацювати безпосередньо з підприємцями і просити давати якісь льготні умови, щоб наші підприємства могли робити хоч 20-30 робочих місць на рік.

Любомир Ференс: Це загальні такі визначення, а конкретніше?

Петро Мальчік: Конкретно, можемо сьогодні створити молокозавод, я маю кошти, але на тих умовах, які існують, немає сенси. А умови це такі: для того, щоб зробити, треба 4% коштів запроектувати лише в розвиток інженерних сіток, а цих коштів немає на сьогодні. Треба створити проектно-кошторесну документацію на власний рахунок. Далі потрібно вибити наперед землю, на якій це все можна зробити, а це неможливо.

Любомир Ференс: Влада сказала, що землю зараз не може виділяти, це правда чи неправда?

Петро Мальчік: Це правда, неможливо. Легше сьогодні купити в дядька три хати і на цьому участку зробити щось, ніж хтось виділить землю.Найстрашніше те, що земля дуже подорожчала. Три роки тому я платив за 60 соток землі на місяць 5,5 тисяч за аренду, то в цьому році я плачу 11, 5 тисяч, а місцева івлада каже, що треба платити вже 18,5 тисяч.

Євгенія Гончарук: А чим вони обґрунтовують? Вони вам підвищують ціну за оренду?

Петро Мальчік: В три рази виросло. Долар навіть так не виріс. А мотивують вони це тим, що йде індексація на землю і коефіцієнт здорожчання, якщо мій участок землі коштував 1 мільйон 200 тисяч три роки тому, то сьогодні він коштує 3 мільйони 957 тисяч.

Якщо мій участок землі коштував 1 мільйон 200 тисяч три роки тому, то сьогодні він коштує 3 мільйони 957 тисяч

Євгенія Гончарук: Мовляв виросла вартість самої ціни.

Петро Мальчік: Сенсу немає розвиватись, бо для того, щоб сплачувати підприємцеві, який має 10-15 чоловік на роботі і платити тільки 18,5 тисяч у місяць — це неможливо , і відбувається повне здирництво. Через два-три роки не буде взагалі чим платити і розвиватися.

Любомир Ференс: Якщо ми правильно зрозуміли, про розвиток малого і середнього бізнесу тут мова йти взагалі не може?

Петро Мальчік: Його немає зараз.

Євгенія Гончарук: Окрім вас ще є підприємці, які зіткнулися з такою проблемою? Скільки їх, двоє-троє, або справді кілька десятків?

Петро Мальчік: Їх є і кілька десятків, але вони на такому рівні, як були і 10-15 років тому.

Євгенія Гончарук: Але попри те, активно розвиваю.ться великі підприємства?

Петро Мальчік: Великів підприємств взагалі в районі немає. Дай Бог, щоб вони розвивалися і були.

Любомир Ференс: Все таки є регіони. В яких зацікавлені великі власники-орендарі. Ми говоримо про «Наша ряба», де Кусюк володіє, є велике підприємство «Азот», яким володіє Дмитро Фірташ — це все Черкащина. Ви справді впевнені, що Шполянщина нікому не цікава?

Петро Мальчік: Я думаю, що він цікавить, але потрібно, щоб були умови тут і можна брати кредити і не буде інфляції у 30 раз.

Любомир Ференс: Це не є проболема, яку може вирішити місцева влада, це загальнодержавна проблема.

Петро Мальчік: Її можна було не робити в три рази більшою, знецінюючи людські кошти, коли зараз  люди в три рази бідніші, ніж були.