Громадське радіо
Про це повідомила його прес-служба та запропонувала до ефіру керівника Апарату облдержадміністрації, депутата міськради Миколаєва Юрія Гранатурова.
Михайло Кукін: Юрій Гранатуров ̶ нині це керівник апарату Миколаївської облдержадміністрації, він колишній мер міста.
Юрій Гранатуров: Попередній.
Михайло Кукін: І депутат міськради від партії «Наш край», все правильно?
Юрій Гранатуров: Так, коли балотувався, балотувався від партії «Наш край».
Ірина Ромалійська: Ми анонсували губернатора Миколаївщини Олексія Савченка, до якого багато є питань не лише у місцевих журналістів, а й на всеукраїнському рівні також. Він – неоднозначна фігура. Нагадаю, напередодні спалахнув медійний скандал. Одразу кілька місцевих журналістів заявили про тиск з боку влади, про те, що знімаються з ефіру програми, про те, що не дають ставити незручні питання Савченку, незручні для нього. У Києві він відомий як один з найбагатших народних депутатів від Блоку Петра Порошенка.
Михайло Кукін: Ну, принаймні, в 2016 році він увійшов у топ-10 найбагатіших депутатів Верховної Ради.
Ірина Ромалійська: Так, саме від цієї політичної сили він потрапив до українського парламенту. Його назвали «крышевателем» Крисіна. Крисін ̶ це відомий керівник «тітушок», який привозив цих озброєних людей на Майдан, і його звинувачували у причетності до вбивства нашого колеги-журналіста Веремія під час Майдану, і саме його пов’язують з Олексієм Савченком. З Савченком також гучний скандал був напередодні Нового року, коли йому начебто пропонували великого хабаря, він його не взяв.
Михайло Кукін: Ну і, до речі, пропонував начебто тодішній директор аеропорту, і про справи навколо аеропорту ми все ж таки хочемо вас запитати. Напевно, що ви в курсі того, як просувається це будівництво.
Ірина Ромалійська: Так от, багато в нас питань було до Олексія Савченка, але за дві години до ефіру його прес-секретар Анастасія повідомила, що пана Олексія не буде, бо в нього начебто виявилося термінове засідання чи то нарада. І коли я поцікавилася, що то за нарада, вона сказала, що це річна доповідь про напрацьовану роботу з боку Державного управління з надзвичайних ситуацій. Самі оцінюйте, наскільки це несподівана і термінова нарада.
Михайло Кукін: Юрію Ісайовичу, поясніть ви нам: і справді не було відомо вчора ще, що така нарада сьогодні буде, і там має бути губернатор?
Юрій Гранатуров: Я не знаю, що там вам розповів прес-секретар, я не був присутній при цій розповіді, але ситуація проста, і не потрібно тут «чорну кішку» шукати там, де її немає, у «темній кімнаті». Це запланована, дуже велика нарада з Міністерством з надзвичайних ситуацій, вона повинна була початися о 10-й годині, запланована була і дуже важлива, і завжди так буває, участь голови обласної державної адміністрації. Вона дуже важлива, вона не несподівана, вона на 250 працівників Міністерства з надзвичайних ситуацій, всіх керівників, всіх підрозділів Миколаївської області, всіх управлінь з надзвичайних ситуацій районів, за участю голів районних державних адміністрацій. І вона дуже важлива, у зв’язку з тим, що є дуже багато викликів, пов’язаних із погодними умовами, із іншими ситуаціями, які потребують присутності першої особи в області, і це не несподівано.
Михайло Кукін: Давайте поговоримо все ж таки про найактуальніші теми. І передусім про медійний скандал: журналісти Андрій Лохматов і Тетяна Локацька звинуватили обласну адміністрацію у тиску, який чинився на них для того, щоб не вийшла їхня програма «Чергова зрада», яка була присвячена ремонту і реконструкції Миколаївського аеропорту. Там йдеться те, що всі роботи, які велися, були проведені без тендеру. Направду, цю програму можна передивитися у Фейсбуці, на кількох ресурсах вже всеукраїнських. На місцевому ресурсі «НикВести», для якого передача робилася, вона так і не вийшла. І журналісти кажуть, що це тиск з боку обласної адміністрації. Що скажете?
Юрій Гранатуров: Я не знаю у чому і який тиск, я не бачив цю програму, і запитувати, чому вона не вийшла, потрібно у редакторів цих видань, ні в кого іншого.
Михайло Кукін: Відповідь є, до речі, правда вона теж трохи дивна. Сказали, що одну з власниць цього ресурсу викликали на допит, і тому вони вирішили програму не ставити.
Юрій Гранатуров: Я читав – на допит у якості свідка, я не хочу ніяк оцінювати цю ситуацію, я хочу сказати свою думку. Ви сказали, що вибухнула новина, але це не новина, новина ̶ це фактаж. А це думки двох журналістів, які їх зробили.
Михайло Кукін: Новина в тому звинуваченні.
Юрій Гранатуров: Новина ̶ це тоді, коли це фактова новина.
Ірина Ромалійська: Фактова новина є в тому, що програма була запланована, але в ефір не вийшла.
Юрій Гранатуров: Тоді потрібно запитувати тих, хто її не випустив в ефір, і тоді буде зрозуміло, і тоді це буде, може, більш з’ясовано.
Ірина Ромалійська: Головний редактор «НикВести» Олег Деренюга підтвердив, що сюжет не вийшов і ось, що він сказав: «Дійсно, Андрій Лохматов на умовах договору знімає для нашого видання авторську програму журналістських розслідувань. Відповідно до договору, видання не впливає на зміст програми. Дійсно, вона не була опублікована у стрічці новин, а вийшла лише у нього в персональному блозі. Дійсно, одна з засновників «НикВести» отримала повістку на допит у поліцію у якості свідка у день, коли програма мала вийти у стрічці новин, це все, що я можу сказати з цього приводу», ̶ кінець цитати. До речі, скажу, що це дуже розповсюджена практика, коли керівники ЗМІ не хочуть прямо говорити про тиск через побоювання.
Юрій Гранатуров: Кожен має право на свою думку. По факту, я ніколи не бачив такого, щоб хтось якийсь тиск на когось там здійснював. Я дуже досвідчена людина, працюю дуже багато років на найвищих посадах, нещодавно став керівником апарату обласної державної адміністрації, а зараз, за новим законом, і керівником державної служби Миколаївської області, і пропрацював ̶ ще місяця немає. От за цей короткий термін, який я там був, я жодного разу не бачив, щоб хоч раз хтось обговорював якісь матеріали ЗМІ, і ще, не дай Боже, розмовляв про те, щоб якось вплинути на це.
Ірина Ромалійська: А що це за нова традиція облдержадміністрації, про яку Тетяна Локацька розповідає, що «незручних» журналістів запрошують до голови облдержадміністрації «попити кави».
Юрій Гранатуров: Я не знаю, хто «зручний», хто «незручний», для мене всі однакові.
Ірина Ромалійська: «Попити кави» ̶ що це? Пригадую, Коломойський кликав Мустафу Найєма «попити кави», це такий мем вже в цій країні.
Юрій Гранатуров: Я читав перелік питань, з якими ви мене запрошували, я з великою повагою ставлюсь до Громадського радіо, я сподіваюся, що слухачам цікавий все ж соціально-економічний розвиток Миколаївської області, ті здобутки, які в нас є, ті проблеми, які нам заважають, і так далі.
Ірина Ромалійська: Це проблема. Тиск на свободу слова в країні ̶ це величезна проблема. Ви заперечуєте? Тиску немає? Каву пити не запрошують?
Юрій Гранатуров: Ну, я не запрошував нікого пити каву до себе в кабінет, для цього є кафе.
Михайло Кукін: Давайте тоді зосередимось на економічних проблемах. До речі, якщо вже заговорили про цю програму, про Миколаївський аеропорт, то, власне, програма про економічні проблеми і проблеми із законністю при реконструкції цього аеропорту. Давайте почнемо з того, як просувається цей процес? Тому що ми пам’ятаємо, що Олексій Савченко ще влітку обіцяв, що у лютому аеропорт вже запрацює. Позавчора, мені здається, він сказав, що не можна обійтись все-одно без грошей бюджету. На аеропорт збирали гроші з усіх районів довгий час, тобто давайте спочатку: які перспективи, ви знаєте коли аеропорт запрацює?
Юрій Гранатуров: Ну, во-первых, заявлял об этом не Алексей Савченко, а те, кто как бы являлись инициаторами того, чтобы возродить работу на новой основе Николаевского аэропорта. История вообще не нова. Ещё в 2015-ом году город рассматривал возможность, чтобы областная коммунальная собственность перешла в городскую коммунальную собственность, так, как это было очень долгие годы в Одессе. Если вы помните, как делилось вообще имущество в 91-ом году, когда уже Советский Союз развалился: тогда председатель областного исполкома и мэр города определяли, что будет городской собственностью, что – областной. Логика не всегда работала, поэтому у нас в самых разных областных центрах где-то что-то попало в областную собственность, где-то ̶ в городскую, где-то распорядились по-хозяйски, где-то – нет. Николаев был закрытым городом, и у него была своя проблематика после того, как мы оказались уже не совсем морской державой, потому что всё здесь работало, как вы знаете, на кораблестроении и так далее. Аэропорт долгое время работал, выживал, но со временем конкретность его становилась всё меньше. Больше был заинтересован наш соседний город Одесса, а потом и уже дважды возрождённый аэропорт города Херсона. И в силу разных обстоятельств несколько лет назад аэропорт прекратил свою работу в том смысле, в котором есть.
Михайло Кукін: Та це не кілька років, це з десяток років.
Юрій Гранатуров: Нет-нет, поменьше. Ещё в 11-ом году мы встречали там борта.
Ірина Ромалійська: В чиїй власності він був, коли зупинив роботу?
Юрій Гранатуров: Аэропорт всё время был в областной коммунальной собственности. И город, у которого появились первые плоды децентрализации в 2015-ом году, почувствовал уже, что «нарастают мышцы». Областной центр, полумиллионный, очень хотел иметь аэропорт, потому что он имеет огромные перспективы. Это фактически дополнительные инвестиционные ворота для городской инфраструктуры, для развития. В каждом нормальном областном центре, большом, современном городе, аэропорт ̶ это всегда развитие, это всегда хорошо. Мы приняли решение тогда городской сессии и областной сессии о намерениях того, чтобы передать его в городскую собственность, потому что у города появились хорошие финансовые возможности. Однако до конца эту ситуацию в силу разных политических обстоятельств… Вы же знаете, когда вступает в силу политика, тогда конкуренты всегда стараются, чтобы то, что может хорошо получиться у оппонента, не получилось.
Ірина Ромалійська: Називайте прізвища.
Михайло Кукін: Лише політика, чи є ще економічні інтереси? Тому що ми знаємо, що поки точилися всі ці дискусії, аеропорт майже розікрали.
Юрій Гранатуров: Было и такое, это было ещё в прошлые годы, когда здесь была давным-давно предыдущая власть, не хочу переводить на кого-то.
Михайло Кукін: Перепрошую, а ви теж попередня влада.
Юрій Гранатуров: А я никакого отношения к аэропорту не имею. Он не был в городской собственности.
Ірина Ромалійська: Ви маєте на увазі, обласну державну адміністрацію.
Юрій Гранатуров: Я маю на увазі ситуацію в державі. Одна по себе областная государственная администрация аэропорт не эксплуатирует.
Михайло Кукін: Пане Юрію, ви були членом «Партії регіонів», а країною керував керівник партії регіонів, тому не треба відмежовуватися від тієї влади.
Юрій Гранатуров: Я не відмежовуюсь від тієї влади, ви ж не знаєте про яку я владу казав. Коли не було ще ніякої «Партії регіонів» ̶ теж не все було гаразд.
Ірина Ромалійська: За Ющенка розікрали, чи за Януковича, давайте так?
Юрій Гранатуров: Аэропорт розікрали нечистоплотные руководители разных периодов.
Ірина Ромалійська: Хто? Прізвища давайте.
Юрій Гранатуров: Директора аэропортов, я не знаком с ними.
Михайло Кукін: Але ви кажете: в 2011-му році він ще працював, в 2011-му році президентом був вже Янукович.
Юрій Гранатуров: Да какая разница, кто был президентом? Разница в том, что для того, чтобы чем-то заниматься, что-то возрождать, нужно просто делать дело, работать.
Михайло Кукін: Давайте про сьогодення: і от як це зараз просувається, на якій стадії?
Юрій Гранатуров: На сегодня полностью сделаны проектные работы, там целый ряд моментов: восстановлено на сегодня свето-сигнальное оборудование, это свето-сигнальное оборудование восстановлено предыдущее, есть средства на новое, которое будет безопасным. Они в силу разных обстоятельств и сложной тендерной процедуры, вовремя до конца года не смогли провести тендер в силу разных обстоятельств. В марте будет проведен новый тендер на уже новое свето-сигнальное оборудование, хотя полностью всё засертифицировано, и то свето-сигнальное оборудование, которое есть, оно аналогичное и в Одессе, и в Херсоне, может достаточно эффективно работать, самолёты могут садиться и взлетать без проблем.
Ірина Ромалійська: За рахунок міста все?
Юрій Гранатуров: Нет-нет, сейчас я объясню. Кроме этого, полностью восстановлена взлётно-посадочная полоса. Я хочу сказать, что в своё время, когда готовилось ещё «Евро-2012», то тогда Одессу рассматривали как один из четырёх городов, и тогда Николаевский аэропорт рассматривали как резервный аэропорт, если будет проходить чемпионат, поэтому я был тогда председателем рабочей группы по совместной работе с Министерством инфраструктуры и теми, кто занимался подготовкой этого чемпионата. Сюда прилетало огромное количество разных специалистов, мы изучали, вот почему я более-менее неплохо владею этой тематикой. И наша взлётно-посадочная полоса даже на тот период была намного качественнее и длиннее, чем, допустим, у наших южных черноморских соседей. И эта взлётно-посадочная полоса очень удачна и качественна. Но за эти несколько лет её неэксплуатации она подлежала серьёзному восстановлению и сертификации. На сегодня взлётно-посадочная полоса полностью восстановлена и приведена в современное состояние. На сегодня она входит в четверку взлётно-посадочных полос в Украине, которые являются лучшими.
Михайло Кукін: Але злітно-посадкова смуга ̶ це стратегічний об’єкт, він завжди належить державі.
Юрій Гранатуров: Почему? Это тоже областная комунальная собственность.
Михайло Кукін: Я маю на увазі, що до інфраструктури можна залучати інвесторів сторонніх. В Одесі, скажімо, закордонних навіть залучили.
Юрій Гранатуров: Там тоже скандалы вокруг аэропорта.
Ірина Ромалійська: Так а хто все ж таки ремонтував зараз аеропорт?
Юрій Гранатуров: Сейчас аэропортом и его реконструкцией и капитальным ремонтом занимается коммунальное предприятие «Международный аэропорт «Николаев». Это коммунальное предприятие является предприятием, которое создал областной совет.
Ірина Ромалійська: Обласне комунальне підприємство. Скільки на це вже витрачено грошей і скільки треба ще?
Юрій Гранатуров: Значит, по взлётно-посадочной полосе вопросы все закончены, объявлен тендер, более чем на сто миллионов на реконструкцию аэровокзала, на другие различные виды работ. Пройдёт тендер, тогда будет понятно, сколько чего на что будет потрачено.
Ірина Ромалійська: А що, зараз ви не підрахували, скільки проект коштує?
Юрій Гранатуров: Я вам сказал, что в общей сумме… сейчас ещё не все виды работ… там ещё есть большое количество сертификаций. В общей сумме аэропорт со всеми работами, я думаю, будет стоить, возможно, около двухсот миллионов на все абсолютно виды работ со всеми необходимыми вещами для того, чтобы мы приняли нормально, безопасно и качественно первый борт, и пассажиров, в том числе. Речь пока о грузоперевозках не идёт.
Ірина Ромалійська: І це з обласного бюджету?
Юрій Гранатуров: Нет. Аэропорт, как и любая областная собственность, а вы знаете, что собственность областная ̶ это собственность всех громад Николаевской области, без исключения: от сельского совета до областного центра. И там, где была такая возможность, где это рассмотрели районные советы, городские советы по возможности, по своим цифрам в бюджете выделили некоторые суммы для того, чтобы это было в виде субвенций областному совету на реконструкцию единого объекта общей собственности всех громад, что является абсолютно законным и является волей местных советов.
Михайло Кукін: Давайте повернемося до тендера. Ця програма «Чергова зрада», з якої ми починали, присвячена тому, що там купа робіт, чи не більшість, вже проведена, я маю на увазі саме не злітно-посадкову смугу, а інфраструктурні роботи, ремонт аеровокзалу. При цьому тендеру не було, а приватне товариство «ЖитлоПромБуд-8» вже роботи провело. Потім з’ясувалося (про це програма), що тендер виграє інша фірма, яка тепер цей «ЖитлоПромБуд-8» має взяти у якості субпідрядника.
Ірина Ромалійська: Або все поламати.
Михайло Кукін: Ну, наприклад, так. Тобто, я розумію, ви сказали, що не дивилися програму, але ця проблема, чи є вона? Прокоментуйте журналістське розслідування.
Юрій Гранатуров: Тендер объявлен по системе «ProZorro», тендер выигран. Всё, что касается дальнейших работ, потом актов приёмки выполненных работ технического надзора, будет подписано и сделано специалистами в различных отраслях. После этого можно будет полностью проверять бюджетное финансирование, согласно действующего законодательства. Все остальные вопросы… я человек конкретный, люблю факты и не люблю домыслы.
Ірина Ромалійська: Так давайте, тут же було конкретне питання зі згадуванням конкретної фірми, яка вже провела роботи.
Михайло Кукін: «ЖитлоПромБуд-8». Яка належить конкретній людині ̶ Григорію Стерпулу.
Юрій Гранатуров: Я же ещё раз говорю: ни одной гривны бюджета не было потрачено на эти виды работ, поэтому всё остальное комментировать бессмысленно.
Михайло Кукін: А чи не порушення ̶ проведення робіт до завершення тендеру?
Ірина Ромалійська: Порушення, звісно, я відповім.
Юрій Гранатуров: Вопрос этот явно к специалистам по финансовому аудиту, я таким не являюсь.
Ірина Ромалійська: Я можу брати на себе відповідальність і сказати, що проведення робіт до закінчення проведення тендеру ̶ це, якщо ноу-хау, то це ваше, Миколаївське.
Юрій Гранатуров: Тогда скажу так: я присутствовал на этом большом совещании в аэропорту, которое проходило 2-3 дня назад, там присутствовали руководители всех правоохранительных структур. Там прозвучало несколько просьб и несколько выступлений в виде заявлений. Эти заявления они, естественно, взяли как официальные заявления. Будет проведена проверка, после этого, возможно, будет уголовное производство, которое чётко даст ответы на каждый вопрос, кто что нарушил, и, если кто-то что-то нарушил, а это будет доказано, он понесёт ответственность согласно действующего законодательства. Это принципиальная позиция и губернатора Николаевской области, и я считаю, что мы не должны подменять собой правоохранительные органы, пусть они дадут ответ на тот вопрос, который вы задаёте.
Ірина Ромалійська: Тобто, поки особисто ви не бачите порушення в проведенні робіт до проведення тендеру?
Михайло Кукін: У мене питання: а хто допустив тоді проведення робіт?
Юрій Гранатуров: Эти все вопросы надо задать тем руководителям аэропорта, которые на сегодняшний день уже таковыми не являются, потому что любой власти категорически законом запрещено вмешиваться в хозяйственную деятельность предприятий, даже если они коммунальные. Полную ответственность за это несёт руководитель предприятия, в данном случае ̶ директор аэропорта.
Михайло Кукін: Але в самому аеропорту неодноразово проводились наради, причому просто на будмайданчику.
Юрій Гранатуров: Я не присутствовал на нарадах, поэтому не могу ничего прокомментировать.
Ірина Ромалійська: Але обласна влада, як утримувач цього комунального підприємства, на мою думку, все ж таки має контролювати те, що там відбувається.
Михайло Кукін: І більше того ̶ представники влади весь час піарились на цьому, говорили, що роботи розпочинаються, і говорили, коли вони закінчаться.
Юрій Гранатуров: Я вам більше скажу: у нас зараз стільки представницьких мандатів, і стільки працівників влади: депутатів обласної ради, депутатів міської ради, які всі бажають, щоб аеропорт відновився, всі цього хочуть, але не всі є фахівцями. І багато дуже депутатів у нашій державі виступають, і вони бажане викладають, а не те, що є.
Поэтому необходимо просто дождаться, если есть такая заинтересованность и есть такой запрос у общества, чётких выводов контрольных ревизионных органов, правоохранительных органов, и дать этому соответствующую оценку. Иначе мы сейчас будем работать за правоохранителей, а это в корни неправильно, нам с вами за это зарплату не платят.
Ірина Ромалійська: Пане Юрію, давайте ще до одної проблеми. Радіо «Свобода» випустило розслідування про те, що фірми бізнесмена Леоніда Крючкова, брата скандального Дмитра Крючкова, заробляють на комерційних послугах у одному з найбільших українських портів, а саме ̶ Миколаївському. Приватні фірми, стверджують журналісти радіо «Свобода», заробляють у Миколаївському порту наданням комерційних послуг, а саме: проведення суден та буксирування, швартування, перевезення вантажів у порту. Ви бачили це розслідування?
Юрій Гранатуров: Да. Мельком
Ірина Ромалійська: І що скажете? Як це так сталося?
Юрій Гранатуров: Морской порт является государственным и находится в полном оперативном управлении Министерства инфраструктуры, над которым стоит ещё Администрация морских портов. Поэтому все вопросы, для того, чтобы это было компетентно и профессионально, надо задавать тем, кто является его непосредственными руководителями. Если в аэропорту областная коммунальная собственность ̶ это собственность громад, и как бы любого депутата, и руководителя спрашивать логично, то здесь логика вопроса должна заключаться в том, что она адресована тому, кто может на него компетентно ответить, чтобы опять не подменять собой экспертов, прокуроров, и не быть самым умным и красивым одновременно.
Ірина Ромалійська: А ви, як представник виконавчої влади, чи помічали порушення, якщо помічали, то чи зверталися до уряду з тим, що є така проблема? На всю країну журналісти розповіли про оборудку, чи ви розібралися в цьому, чи подали якесь подання до обласного прокурора, і таке інше?
Юрій Гранатуров: Хорошо, коротко об истории, потому что без истории невозможно давать какую-либо оценку. В очень давний период, только не надо сейчас выяснять при каком президенте, потому что порт существовал ещё до того, как вообще был введён Институт президентов. В очень давний период, учитывая новые хозяйственные взаимоотношения, возможность получения инвестиций, морской торговый порт, в котором после этого сменилось уже очень много руководителей, внедрил несколько инвестиционных проектов. И на базе морского торгового порта было построено несколько мощных предприятий, инвестиций, которые доходили до невероятных, с нашей точки зрения. Как пример приведу, что в 2016-году Трансатлантическая корпорация «Bunge» сдала полностью завод на сумму около 160 миллионов долларов. Также, как компания «Kofko», также другие компании, которые там находятся, что дало возможность морехозяйственному комплексу развиваться на новой основе, пополнять полностью местные бюджеты, пополнять государственный бюджет, это дало рост заработных плат, несколько тысяч рабочих мест.
Что касается непосредственно хозяйственных взаимоотношений, администрации морского торгового порта со своими руководителями, непосредственно администрации морских портов Украины, Мининфраструктуры и с другой стороны ̶ с теми инвесторами, арендаторами, которые находятся на территории морского порта, это являются исключительно хозяйственной деятельностью и менеджментом руководителей предприятий. Вопросов, связанных с тем, что там творится беззаконие, которое граничит с преступлением, по крайней мере, в областную государственную администрацию в последнее время не поступало. Однако уже не раз, не два и не три, правоохранительные органы, в том числе, органы прокуратуры, и не только областной, а и Генеральной прокуратуры, а также Министерства внутренних дел, специальные подразделения Службы безопасности Украины проводят там определённые следственные действия в рамках каких-то уголовных производств и наводят там порядок. Поэтому для того, чтобы понимать, что там происходит, и где уже эти уголовные производства закончены и дела переданы в суд, нужно просто дать соответствующий запрос этим правоохранителям, которые компетентно, чётко и конкретно разложат по полкам, где были допущены соответствующие нарушения, и если суд их признал, то в этом случае всё становится ясно. В этом случае, и вообще в государстве всё, что государственное, должно принадлежать государству, а значит всем нам с вами, нашим детям, нашим мамам, папам. И если у нас будет хоть малейшая возможность влиять на эти процессы, и если у нас будет такой функционал и законодательная возможность, то вместе будем бить по руках тех, кто пытается отхватить нашу собственность.
Ірина Ромалійська: Пане Юрію, от дала вам висловитися, і все ж таки не почула, чи ви звернулися до прокурора, чи до когось після того як журналісти навели конкретні факти корупції, яка існує на державному підприємстві, яке територіально знаходиться у зоні вашої компетенції.
Юрій Гранатуров: Насколько я знаю, общение с органами прокуратуры такое было.
Ірина Ромалійська: У кого? Ваше?
Юрій Гранатуров: Нет, не моё. Не в моём функционале. Кроме этого, то, что публикуется в прессе, является официальным заявлением, подлежит проверке и уголовному производству. Что в рамках возможного, согласно действующего законодательства, прокурор имеет право сообщать, он сообщает. То, что говорить нельзя сегодня в эфире, потому что идут следственные действия, то я сказать не могу.
Ірина Ромалійська: Про свободу слова ми обговорили, про конкретні факти, ви сказали, що не знаєте, не чули, а якщо чули, то свобода слова в регіоні є. Про аеропорт ви сказали «ну і що, що там збудовано, нехай розбираються компетентні органи». Про Миколаївський порт ̶ також.
Читаю вам коментарі під Фейсбук-трансляцією: «Некомпетентность абсолютная, Гарнитуров нервничает, чистый популизм и ни одного конкретного ответа…».
Юрій Гранатуров: А вы дальше не читайте, так меня называют только несколько недругов ̶ Гарнитуров, и я знаю их по-фамильно, поэтому здесь необъективно.
Ірина Ромалійська: «Интересно, любой человек может прийти и сделать по своему усмотрению ремонт в помещении аэропорта?»; «Будем бить по рукам тех, кто хочет откусить наш кусок (смайлики)».
Юрій Гранатуров: Я не сказал «кусок».
Ірина Ромалійська: Я вам просто перечитываю реакцию на ваш ответ.
Юрій Гранатуров: А я в эфире поправляю.
Ірина Ромалійська: Ну от тут питання ще просять поставити: «Чий Крим, і з ким у нас війна на Донбасі?».
Юрій Гранатуров: Крим ̶ український, а війна на Донбасі у нас з Росією.
Михайло Кукін: Ну от така ремарка. Насправді, коли якісь проблеми, то це до центральних або правоохоронних органів, якісь здобутки ̶ то це місцева влада завжди собі приписує. І от ви ж не посперечаєтесь, що, скажімо, розвиток портів, яким ви хизувалися зараз, це, може, і справді рятує регіон, але постає дуже серйозна дотична проблема, ̶ це проблема доріг. Миколаївський аеропорт розташований так, що не можна туди дістатися, оминувши місто, бо Миколаїв на півострові розташований, і більше того, є обласні дороги, які кожного року приходять в занедбаний стан через вантажівки. Це ж до вас питання?
Юрій Гранатуров: Да. Ну, во-первых, я из центра, правда, ехал позавчера в аэропорт, абсолютно никаких проблем, по крайней мере, через город добираться достаточно удобно и комфортно.
Михайло Кукін: Я зараз їхав на цей ефір, і ями на дорозі я бачив чималі.
Юрій Гранатуров: Безусловно. Всё, что касается необходимости серьёзного ремонта непосредственно дорог в областном центре, и стало одной из причини проблем недопонимания депутатского корпуса с недавним городским головой Александром Фёдоровичем Синкевичем. Здесь дело в том, что концептуально у нас разное видение того, как это надо было делать, при том, что средства появились за последние 2 года просто невероятные.
Ірина Ромалійська: А скільки, до речі? Наскільки зріс бюджет?
Юрій Гранатуров: Я вам скажу, первые плоды децентрализации были в 2015-ом году, и мы получили немногим более 200 миллионов и в 2015-ом году целевым способом сумели купить 45 единиц транспорта б/у, огромное количество техники.
Ірина Ромалійська: Скільки грошей?
Юрій Гранатуров: Что касается уже общего бюджета развития (я говорю только о бюджете развития), 2016-го и 2017-го годов, то общая сумма была где-то 1 миллиард 700 миллионов гривен за 2 года. Но, к сожалению, я не говорю, что кто-то что-то украл, это непорядочно будет говорить, этим тоже пусть занимается кому положено, но этот бюджет этот размазали популистски, как кашу по тарелке, и не видно ни одного крупного инфраструктурного проекта.
Ірина Ромалійська: 1 мільярд 700 мільйонів за рік?
Юрій Гранатуров: За 2 года. Около двух миллиардов.
Ірина Ромалійська: За 2 роки. Це ви маєте на увазі бюджет розвитку, а загальний бюджет скільки?
Юрій Гранатуров: Загальний бюджет складає більше 4 мільярдів.
Ірина Ромалійська: Віце-прем’єр Зубко казав, що значно зросли бюджети в регіонах, і що є такі громади, де на одного місцевого мешканця припадає 8 тисяч гривень. Який цей показник у місті Миколаєві, чи знаєте ви?
Юрій Гранатуров: Да, безусловно. Во-первых, этот показатель достаточно условный, кто это считает на одного жителя общую сумму бюджета, и в чём смысл подобного расчёта, я не понимаю. Однако, наверное, можно и подобным образом это сделать. Я вам должен сказать, что вы можете увидеть ситуацию, в которой выросли возможности бюджета. Вот у нас 100 сельских советов, если по области брать, объединились уже в 28 территориальных громад. И после децентрализации областные центры очень неплохо себя сейчас чувствуют, по сравнению с тем, как себя чувствовали.
Ірина Ромалійська: Юрію, скільки? Цифра?
Юрій Гранатуров: У меня такого показателя, сколько на одного человека, нет .
Ірина Ромалійська: І давайте коротко закінчимо про дороги, бо я вас перервала. Про дорогу до аеропорту.
Юрій Гранатуров: До аэропорта дорога хорошая.
Михайло Кукін: Як дістатися до морського порту, який посеред міста?
Юрій Гранатуров: Значит, у нас, если говорить о городе, есть две улицы: улица Новозаводская и улица Индустриальная, и ещё несколько, которые разбивают большегрузы, они идут тысячами и это проблема, потому что постоянно идёт перегруз. Вы знаете, есть норматив ̶ до сорока тонн, на каждую ось определённое количество тонн, а грузовики весят по сто тонн. У нас огромное количество стивидоров.
Михайло Кукін: До речі, чи не варто з них все ж таки стягувати гроші?
Юрій Гранатуров: Такой законодательной базы нет, уже тысячу раз мы пытались это сделать. Тут я был мэром, могу сказать, что предыдущий мэр Сенкевич тоже боролся за это и заявлял это во всех уровнях. Сейчас потребовала городская власть, чтобы они отремонтировали те дороги, которые сами разбивают. На то идёт один ответ: «Мы платим налоги, остальное делайте сами».