Вона розповість про засновників українського театру – Марка Кропивницького та Івана Карпенка-Карого (Тобілевич). Пані Валентина – вдова правнука Тобілевича.
Григорій Пирлік: Коли вирішувалося питання про перейменування міста Кіровоград, ви були серед тих, хто підтримав назву Єлисаветград. Ви тоді казали, що і засновники театру теж були б за цю назву. Чому у вас така думка?
Валентина Тобілевич: Хочу сказати, що Свята Єлизавета – це ж мати Івана Хрестителя. І Марко Кропивницький дуже любив нашу маленьку столицю драматургії українського театру, і він би не назвав місто іменем Кропивницького, тому що проти мати Святого Івана Хрестителя він би не пішов.
Але ми дуже любимо і шануємо Кропивницького, ми увіковічили його пам’ять – в нас є театр Кропивницького, в нас є його пам’ятник, вулиця і так далі. І коли назвали місто, то ми вже, звичайно, і погодилися.
Григорій Пирлік: Іван Карпенко-Карий був великим захисником української мови, і завжди сперечався з тими, хто вважав, що треба писати російською, тому що українська мова є неповноцінною для творчості. А за часів імперії це було непросто.
Валентина Тобілевич: Іван Карпович весь час бачив ті несправедливі суди і розумів, що дітям простого народу треба давати освіту, треба створювати школи, училища, і мріяв, як вивести людей з темряви, як відтворити культуру свого народу. А щоб відтворити культуру свого народу, потрібно було створити театр. І корифеї писали, ставили п’єси і підносили українську культури на вищий щабель.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.