Тетяна Катриченко, голова Медійної ініціативи за права людини. Фото: Віктор Ковальчук
«Медійна ініціатива за права людини була створена у 2016 році моїми колежанками Ольгою Решетиловою і Марічкою Томак. Обидві тоді працювали журналістками. Але зрозумівши, що тема прав людини є визначальною для них, вирішили заснувати організацію, яка б розслідувала та висвітлювала порушення прав людини через журналістські розслідування».
«Сьогодні ми не обмежуємося лише журналістськими розслідуваннями. Після повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що важливо пройти повний цикл — від документування злочину до адвокації змін на національному й міжнародному рівнях. Для постраждалих це означає, що співпраця з нами, з громадською ініціативою — це не просто розмова, а реальний шанс щось змінити».
«Отримати інформацію з окупованих територій дедалі складніше. Ці джерела комунікації наразі дуже обмежені. З територією РФ ми самі давно обмежили канали комунікації і тривалий час їх не мали. А щодо окупованих територій, то Росія намагається і там, як у себе, повністю контролювати інформаційний простір, тому будь-які канали комунікації ми обмежуємо, щоб не наражати людей на небезпеку. Цивільних можуть затримати навіть за пости чи вподобайки у соцмережах. Але ми бачимо: попри тиск, багато людей на окупованих територіях чинять опір окупації.
Звісно багато інформації про наших громадян, цивільних і військових, Росія приховує. Люди перебувають у статусі інкомунікадо, коли ми не маємо про них жодних відомостей і так само й вони нічого не знають, про те, що відбувається. Наприклад, нещодавно звільнений з полону наш колега журналіст Дмитро Хилюк 3,5 роки провів у такому стані».
«Ми намагаємося допомагати родинам полонених і затриманих, бути поруч із ними. Коли вдається отримати інформацію про людину — навіть просто підтвердити, де вона перебуває і в якому стані, — це вже змінює ситуацію для її близьких. Наші розслідування теж впливають. Наприклад, після матеріалу навесні 2023 року про полон 501-го батальйону морської піхоти Державне бюро розслідувань припинило переслідування цих військовослужбовців. Тому що доти їх усіх вважали такими, які добровільно здалися в полон. І от після нашого матеріалу їхні родини почали отримувати матеріальне забезпечення.
А щодо цивільних затриманих, то ми як «папуги» постійно повторюємо про них — на національному й міжнародному рівнях. І це дає результат: тема звучить гучніше, з’являється більше відповідальних, хто займається цими питаннями».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі.