Тарас Ткаченко: Тепер, з огляду на війну, ти дивишся цю книжку, і думаєш, що вона дуже м’яка і толерантна. Вона перша в українському літературному дискурсі поставила якісь нові кордони, межі. Вона сказала про сильних українців, які мають право застосовувати насильство в обороні своєї країни. Бо до цього ми думали, що тільки «лагідно» всього доб’ємося, а «воріженьки самі зникнуть».
Якби ми б озвучили чекістів українською, це було б дуже дивно по звучанню, і це абсолютно змінювало акценти стрічки, і перетворювало окупантів на колаборантів. Ми на цей крок не пішли. Від того з’явився закадровий голос Шкляра. Це історичний артефакт — автор читає рядки свого роману у фільмі, який таки дотримався квот української мови. Там 10% російської і 90% української.
Коли ви робите фільм про минуле, ви робите фільм про теперішнє.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі