Журналіст Юрій Лелявський провів 50 днів у полоні в тих, хто воює за “ЛНР”. Як змінювалося ставлення до нього і його ставлення до захопників упродовж цього часу? Яка роль росіян у війні на Сході Украіни? Як Украіна може показати, що не зреклася своїх громадян?
Андрій Куликов:Юрій, наскільки я знаю, ви спочатку були у Слов’янську, потім повернулися до Києва і знову поїхали на лінію фронту. Навіщо?
Юрій Лелявський: Коли я їхав до Слов’янська, я допускав те, що я можу бути затриманий. Я їхав на територію, яку українська влада не контролювала. А коли поїхали до Луганська, ми взагалі не збиралися перетинати лінію фронту, наша мета була просто поїхати на територію, де стоять угрупування, поговорити з людьми.
Андрій Куликов: Ви сказали, що люди які стоять по той бік фронту такі самі громадяни України і вони мають відношення до того, що вас тримали у полоні. А що неукраїнців там не було?
Юрій Лелявський: Там були громадяни Росії. Це було чути по вимові. Вони самі розповідали, з яких міст РФ вони прибули.
Андрій Куликов: Яке ставлення до заручників, і наскільки відрізняється ставлення до журналістів, українських військових, мирних громадян?
Юрій Лелявський: Ставлення до всіх різне. Вони дуже не люблять канал «1+1» і «5 канал», тому я раджу журналістам саме цих каналів по змозі туди не їхати, або бути обережними.
Андрій Куликов: А яке ставлення було до тебе, чи змінювалось воно? І твоє відношення до тих людей, які тримали тебе у полоні?
Юрій Лелявський: Спочатку було дуже жахливе ставлення до мене. У свою чергу, я був вороже налаштований до них. Після того, як мене звільнили, в мене була дивна ностальгія по моїм попереднім відчуттям. Раніше у мене до них була лише ненависть, а після мого звільнення в голові відбувся деякий злам, ненависть почала поступово зникати. Навіть були такі думки, що не на стільки вони і жорстокі, як здавалося.
Андрій Куликов: Юрій Лелявський – журналіст, він провів 50 днів у полоні у Луганську і у вас є можливість звернутися до тих, хто нас случає і читає.
Юрій Лелявський: Війна повинна закінчитись миром, я дуже на це надіюсь і сподіваюсь, що так і буде. А ті, хто зараз стріляє хай подумають про своїх рідних і близьких і кинуть зброю!
Андрій Куликов: Дякую, це був Юрій Лелявський у програмі «Громадська хвиля».
Розшифрувала Катерина Комплектова
