«Уява — теж зброя. Уява і віра. А ще — діла. Людські діла змінюють світ так, аж тут у Химерному краї все стогне, пригадуючи їх. Тож я боротимуся, навіть якщо надії немає! Обійдемося без неї! І ви нас не зупините!»
«Діти вогненного часу», Мія Марченко і Катерина Пекур
Перші дні повномасштабного вторгнення, березень 2022 року. Підлітка Катя з бабусею дивом вибираються з окупованого Гостомеля. Батьки залишились десь там, і не відомо, чи вони живі. Несподівано прямо з вокзалу дівчину викрадає химерний хлопчик з порожніми чорними очима. Катя опиняється по той бік Києва, у химерному Завокзаллі, у світі, населеному міськими духами, невпокоєними привидами, дрібними богами й особливими людьми, а її невідомий викрадач намагається зруйнувати не тільки Завокзалля, а й реальний, людський Вокзал. Стіна між реальним світом та краєм духів тоншає. Так видавництво READBERRY описує книгу «Діти вогненного часу» від Мії Марченко і Катерини Пекур.
«На Вокзалі всі знаходили собі заняття, до якого мали хист і подекуди змінилися невпізнавано. Багацько домовиків замешкали пасажирські вагони і вже геть не нагадували самих себе, навіть зватися почали вагонниками, духи землі пристали до майстрів-кобольдів, що прибули в Україну набагато раніше, із людьми-іноземцями, яких запросили сюди будувати залізницю, і тепер гонорово носили імʼя колійників. Здрібнілі водяники поселилися у водогоні та потягових баках із водою; блуди та злидні вдосталь живилися на Вокзалі страхами людей, але й мали нести дрібну службу біля володарки Завокзалля. І так далі. Вокзал притягував усіх. Навіть геть природні духи — доньки й сини Великого Лісу — бува, заходили сюди у справах».
«Роман «Діти вогненного часу» Мії Марченко і Катерини Пекур відносять до міського фентезі янг-едалт, але він набагато обʼємніший за ці жанрові рамки. Бо, як на мене, тут і травматичний досвід перших днів повномасштабного вторгнення (війна тут — двигун історії), і питання екології, виборів і відповідальності за них, пошуків себе, національної різноманітності; у книзі присутня і постколоніальна оптика, і дуже детально пропрацьований всесвіт, історична київська ретроспектива, і детективний елемент як фабульний рушій», — розповідає філологиня Тетяна Курманова.
«Важливою тут є і тема дорослішання, і пошуків порозуміння. (Дійсно, і духи, як і українці, готові обʼєднатись, щоб протистояти навалі росіян). Це дійсно багатоплановий, немаленький роман, який можна читати і суто для розважальної мети, але шарів тут вистачить — і для дискусій, і для роздумів».
«Стась добре знав, що перед лицем московитської загрози київські духи цілком здатні забути про всі свої чвари, але постійно дивувався, коли це таки ставалося. Іще більшою несподіванкою було, коли Архангел вручав знаки своєї сили — направду страшні й потужні! — тим, кого в його таборі зазвичай кликали нечистю і поганцями. Але що ж, проти московитів, мабуть, і Бог із Сатаною одне одному руки би потисли. Бо московит — гірше Сатани. Стась був того певен».
«Про це якісно зроблене фентезі можна говорити багато, але не хочеться спойлерити. «Діти вогненного часу» — це частина серії НавпаКиїв — про саме місто та його виворітний світ, таємничий химерний край: дивовижний, містичний, часом моторошний. Усі його мешканці — і люди, і химерні створіння — обтрушують з себе імперський міф, обʼєднуються заради спільної мети. Я обовʼязково ще з цього Всесвіту прочитаю «Відділ 32. Служба магбезпеки» Катерини Пекур, де авторка нам обіцяє багато відсилок до «Дітей вогненного часу». А в самому романі теж є відсилка до попередньої книги Катерини Пекур «Ключ від всіх дверей»: там зʼявляється концепт Договору між людьми та духами. Тож, якщо захочете продовжити подорож потойбіччям, у вас така можливість є.
Отже, книгу «Діти вогненного часу» Мії Марченко і Катерини Пекур треба читати, щоб вийти за жанрові і просторові рамки, потрапити у потойбічний Київ, перевірити себе на міцність і збагнути, що в єдинстві — сила», — радить авторка проєкту «Книжкова полиця» Тетяна Курманова.
Нові випуски та повтори програми «Книжкова полиця» з Тетяною Курмановою слухайте в етері Громадського радіо щодня о 9:25 та 16:45.
Партнер проєкту «Книжкова полиця» — READBERRY, бренд видавничої групи Ранок. Бери й читай!