23 лютого в Києві на річницю анексії Криму активісти зібралися під посольством Російської Федерації. Учасники акції вийшли з плакатами та фотодоказами присутності російської армії в момент окупації півострова. Правозахисник і голова громадської організації “Альменда” Ольга Скрипник наголосила, що перша частина збройного конфликту між Росією й Україною почалася саме з Кримського півострова.
“23 февраля мы отмечаем печальную для нас дату – это начало оккупации. Год назад именно в это время в Севастополе прошел первый так называемый митинг за якобы присоединение к России, хотя он полностью был искусственным. И после этого начались захваты административных зданий в Севастополе, Симферополе и других городах Крыма. С этого дня начинается операция Российской Федерации по захвату Автономной Республики Крым и города Севастополя.
Сегодня мы пришли сюда с фотофактами, поскольку большая часть из нас правозащитники, и мы знаем, что такое доказательства. И здесь собрано очень маленькая часть фотофактов, которые успевали снимать журналисты, активисты. Это именно факты присутствия российской армии на территории Крыма, что еще раз подтверждает, что это была военная операция.
Мы требуем освобождение Крыма от оккупационной власти, освобождение всех политзаключенных, которые находятся в Лефортово и в других тюрьмах Российской Федерации, требуем прекратить системные и постоянные нарушения прав человека на территории Крыма. И у Крыма на сегодняшний есть только один законный статус – это статус Автономной Республики Крым и города Севастополь в составе независимого суверенного государства Украина».
Також активістка пояснила, чому саме вони називають анексію Криму військовою інтервенцією, та чому тодішня українська влада не відреагувала активними діями на захоплення Автономної Республіки.
“Очень важно понимать, что это были не мирные захваты с участием граждан. Это были захваты с использыванием вооруженных сил и военной техники Российской Федерации. Поэтому говорить о каком-либо референдуме и волеизъявлении людей в момент оккупации, это принуждение.
Не просто так это все начинается с 20 февраля, потому что в это время на Майдане происходит самые трагичные события – это Небесная сотня. И именно 20-го числа начинают ввозится БТРы на территорию Крыма, начинают выходить солдаты из Черноморского флота. Я думаю, что это была спланированная акция, пока здесь в Киеве проходят столь драматические страшные события, отвлечение внимания. И эти люди до сих пор не привлекаются к ответственности.
Когда уже все это свершилось, противодействовать этому было крайне сложно, потому что контингент вооруженных сил Российской Федерации настолько велик, что вряд ли можно было противостоять на тот момент. Понятно, что со стороны украинских властей не было адекватной реакции, потому что до этого Янукович целенаправлено создавал ту власть, которая способствовала оккупации Крыма”.
Зі слів Ольги Скрипник, Крим зараз можна назвати “сірою зоною”, оскільки там не діють ні українські, ні російські закони.
“З самого початку була категория людей, які були за Україну і не хотіли окупації. Треба розуміти, що була і інша частина, яка вимушена знаходитись під окупацією, але сьогодні в Криму настільки жорстка і серйозна система політичних переслідувань за будь-які прояви проукраїнського настрою, то багато людей просто вимушені мовчати або виїжджати з Криму. Але ви бачите на фото, що ніхто цих людей не питав, хочуть вони бути під Росією чи ні.
Зараз в Криму нема органів, які будуть контролювати, що відбувається з правами людини. І тому на сьогоднішній день тільки громадські організації виконують роль, яку раніше виконували міжнародні організації: моніторингом, захистом прав людини. Дуже важко, тому що в Криму немає правової системи, там “сіра зона”, там немає ні українського законодавства, ні російського, ні міжнародного, ніякого. Там є так звана кримська самооборона, прокуратура, яка накладає відповідальність за події, які взагалі відбувалися на території України, але судять у Криму. Юридичні механізми використовуються не для захисту, а для того, щоб посадити у в’язницю”.
“Выехал я 25 августа, спустя три месяца после референдума. Заканчивал второй курс и перевелся в Одессу на третий. Сейчас, пока каникулы, приехал в Киев на годовщину оккупации, чтоб и высказать свое мнение. У меня осталась там мама и бабушка с дедушкой. В Одессе учусь на ветеринара в Одесском аграрном, здесь занимался волонтерской деятельностью, работал в ресурсном центре, помогая переселенцам с Востока и Крыма”.
Я нагадаю, з лютого 2014 року почалося військове захоплення Криму Росією, самостійне встановлення влади та народний референдум за приєднання півострова до Російської Федерації.
Ірина Сампан, “Хроніки Криму”. Громадське радіо. Слухайте. Думайте.
