Про п’ять цілей роботи Міністерства, про відносини в Кабміні, про фізкультуру у школах та про те, чому міністр тепер розмовляє українською – у великому інтерв’ю з Володимиром Бородянським.
Андрій Куликов: Міністр культури, молоді та спорту – такий порядок за пріоритетами чи за алфавітом?
Володимир Бородянський: Я думаю, за благозвучністю, в першу чергу. Я б взагалі сказав, що спорт – це теж культура, тому що він дозволяє людині чесно змагатися. Якщо це командні види спорту, це дозволяє людині визнавати перемогу більш сильнішого. Це дозволяє змінювати свою модель поведінки на кращу, тому що від моделі поведінки залежить твоя перемога. Чим більше ти будеш незламним, чим більше ти будеш послідовним і зосередженим на меті, тим краще в тебе буде результат.
Культура – це так, як ми себе поводимо.
Молодь – це 14-35 років, згідно закону. А взагалі молодь, з точки зору держави, це коли після закінчення дитинства людина виходить на свій максимальний людський потенціал. І щоб цей вихід на потенціал був ефективним і безболісним, щоб пошук себе в цей період був усвідомленим, держава має запропонувати механізми підтримки.
Андрій Куликов: Багато хто критикує Міністерство культури, молоді та спорту за те, що в ньому занадто багато функцій. Але я перевірив: в багатьох країнах також об’єднують ці галузі в одне міністерство, в деяких їх навіть трошки більше. Наприклад, у Великій Британії є міністр цифровізації, культури, медіа та спорту. До речі, медіа так само входить у галузь відповідальності вашого міністерства, але чому не вказали про них назві?
Володимир Бородянський: Це просто така назва міністерства, щоб не перевантажувати. В положеннях про міністерство буде і медіа, і інформаційна безпека, ми будемо визначати в цих галузях політику держави.
Андрій Куликов: А як ви свого часу оцінили створення Міністерства інформаційної політики? Я, наприклад, спочатку був різко проти, а потім зрозумів, що не все так погано.
Володимир Бородянський: Я не пам’ятаю, як я був налаштований, це було вже так давно. Я скажу так: неважливо, як ми називаємося, важливіше – зміст, який ми вкладаємо в те, що будуємо. Мені здається, наявність розуміння сучасних викликів і в медіа, і в інформаційній політиці потребують в нашій державі, яка є сьогодні форпостом між Європою і Росією, акцентів, зусиль, ресурсу, щоб протистояти цим викликам.
Андрій Куликов: Ви довгий час очолювали правління Закритого акціонерного товариства ММЦ СТБ, керували цілим телевізійним холдингом, яким володіє Віктор Пінчук. Наскільки ви є людиною Пінчука у новому уряді, в якому, як кажуть, переважає Коломойський?
Володимир Бородянський: Давайте визначимо, що таке людина Пінчука, або людина Коломойського.
Андрій Куликов: Скажімо так – провідник інтересів.
Володимир Бородянський: Це означає, що ця людина керована, її думки залежать від думок іншої людини, і вона не в змозі приймати самостійні рішення. Я скажу, що я – самостійна людина, складнокерована людина, і я не є людиною Пінчука.
Андрій Куликов: Коли ви очолювали телеканал і цілий холдинг, наскільки вам доводилося враховувати інтереси Пінчука?
Володимир Бородянський: Не можна сказати, що ми не враховували, але не можна сказати, що це було тим, що виходить за рамки тих правил, які існують в українському телебаченні.
Андрій Куликов: Вас ще влітку призначив своїм позаштатним радником з питань гуманітарної галузі новий президент Володимир Зеленський. Що ви йому встигли такого порадити, що вас зробили міністром культури?
Володимир Бородянський: Якщо чесно, ми ще нічого не встигли порадити такого, щоб мене призначили міністром культури, молоді і спорту. Я взагалі вважаю, що для мене це аванс, тому що я ніколи не займав ніяких державних посад. Ми запропонували бачення того, як би ми рухалися в гуманітарній сфері, які ми бачимо виклики і як, на наш погляд, треба на них реагувати.
Андрій Куликов: Стисло скажіть, що ви сказали президенту. Адже Володимир Зеленський сказав, що кожен з нас президент, отже, нам всім теж можна знати.
Володимир Бородянський: Я почав знайомитися з індустріями в тій галузі, де я був призначений радником, і в тій індустрії я знайшов людей, які, на мій погляд, мають досвід, знання, розуміння того, що відбувається, знають проблеми і шляхи їх вирішення. Нас зібралася команда 12-15 людей, і ми разом почали напрацьовувати вирішення нагальних проблем.
Ми визначили, що є виклики в Україні, з якими треба боротися, і визначили декілька важливих цілей нашої роботи.
Перше – це підвищення залученості громадян до суспільного життя. На наш погляд, стійке громадянське суспільство може бути тільки тоді, коди ми починаємо один з одним співпрацювати. І не на роботі, а поза роботою. В стійких демократіях така співпраця дуже розвинута, і люди після роботи разом об’єднуються, щоб разом досягнути якихось суспільних цілей. Відсоток таких людей складає десь 30%, які щось роблять для суспільства поза роботою. В нас такий відсоток – 6%. Тому наше завдання зробити так, щоб цей відсоток збільшити. Це впливає і на обороноздатність країни, і на якість того, як ми живемо.
Чесно кажучи, протягом останніх 29-ти років ніхто системно не займався тим, що називається культурою. Що таке – системно займатися? Системно займатися – це розуміти, які моделі поведінки, які взаємовідносини між громадянином і громадянином, громадянином і державою є такими, які призводять до зростання економіки, до покращення життя. Ми наслідуємо багато в чому семидесятирічну звичку і семидесятирічні патерни поведінки. І це прикро, тому що сучасний світ говорить, що від того, як ми думаємо, залежить те, як ми живемо. Так от, зміна наших думок, зміна нашої поведінки, зміна наших звичок змінює наше буття. Якщо ми будемо стояти на цій платформі, ми по-іншому будемо відноситися до такої сфери, як культура, спорт, медіа.
Андрій Куликов: Наскільки міністр культури молоді і спорту враховуватиме регіональні особливості в своїй роботі?
Володимир Бородянський: Це один з наших принципів – доступність культурних послуг. Сьогодні доступність більш-менш висока у великих містах, і взагалі культура майже недоступна в містах з населенням 50, 20, 10 тисяч. І тому одним з наших пріоритетів є доступність і розмаїття культурних послуг.
Андрій Куликов: Наскільки я пригадую, всі ваші публічні виступи раніше були російською мовою, а тепер ви розмовляєте українською, а деякі слова видають ваше західноукраїнське походження, так?
Володимир Бородянський: Так, я народився на західній Україні.
Андрій Куликов: Отже запитання: те, що ви зараз розмовляєте українською – це обов’язок урядовця, це внутрішнє відчуття чи якась інша причина?
Володимир Бородянський: Відверто – це обов’язок урядовця. Постійно розмовляю українською я вже місяць, і мені подобається. Це такий період, коли я використовую слова, які я забув, я їх раніше не використовував, мова стає більш яскравою, я більш якісно можу висловлювати свою думку, мене захоплює процес оволодіння мовними нюансами.
Андрій Куликов: В дуже багатьох людей є побоювання, що те, що є здобутками україномовної культури, буде повернуто навспак новим урядом. Особисто я вважаю, що президент наш довший час був творцем «русского мира», і українське телебачення було творцем або транслятором «русского мира». Спростуйте або підтвердіть ці побоювання.
Володимир Бородянський: Тут треба розібратися в термінології — що таке «русский мир». Я не вважаю, що люди, які розмовляють російською, творять «русский мир». Також я не погоджуюся з тим, що президент був творцем «русского мира». Наприклад, я все життя розмовляв російською мовою. І я взагалі не хочу ділити людей за мовним принципом.
Андрій Куликов: Першим про це мову завели ви.
Володимир Бородянський: Ви так мене підвели, а я повівся.
Андрій Куликов: Я, наприклад, вважаю, що «русский мир» можна творити і українською, і англійською, і якою завгодно.
Володимир Бородянський: Точно. Все залежить від того, які дії ми здійснюємо, як ми налаштовані і як ми відстоюємо наші національні інтереси. Я вважаю, що сьогодні ми відстоюємо українські національні інтереси і будемо його відстоювати.
Що стосується мови, то я вважаю, що є закон про мову, який треба виконувати. І я поки що не бачу причин, щоб анонсувати якісь зміни в цей закон.
Григорій Пирлік: Один з ваших попередників на цій посаді, зокрема, пан Кириленко пропонував знести пам’ятник в Києві – Арку Дружби Народів. Ваші думки щодо цього пам’ятника — що з ним робити, чи залишати, чи прибрати?
Володимир Бородянський: Я про це зовсім не думав. Але мені здається, що щось руйнувати – пам’ятники чи таке інше – це справа остання. По-перше, нам треба розібратися з тим, що ми думаємо і як ми думаємо. І чи відчуваємо ми як українці свою ідентичність. І поки я не буду ставити питання про знесення цього пам’ятника.
Андрій Куликов: Наші слухачі питають, коли ж в наших школах буде належним чином поставлено фізичну культуру?
Володимир Бородянський: Я повністю погоджуюся з тим, що нам необхідно, щоб в школах фізичне виховання мало іншу якість, ніж має зараз. І ми будемо цим займатися разом з Міністерством освіти. В нас просто ще не дійшли руки.
Андрій Куликов: Навіщо особисто вам бути міністром культури, молоді та спорту?
Володимир Бородянський: Я вважаю, що в Україні з’явилося вікно можливостей докорінно змінити вибудувану десятиріччями систему відносин між людиною і суспільством, людиною і державою. З’явився шанс змінити спосіб мислення, шанс змінити поведінку. Я впевнений, що тільки від цього залежить, як ми живемо. Я довго вагався, я місяця два думав про те, йти чи не йти взагалі працювати в уряд. Проте я пішов, тому що вірю в те, що це історичний шанс.
Андрій Куликов: Що у вашому новому Міністерстві буде на першому плані, а що на маргінесі?
Володимир Бородянський: В нас є цілі, які пронизують діяльність всього міністерства. Я вже про одну сказав – це підвищення залученості. Друга ціль – це культурне розмаїття і доступність культурних послуг. Третя наша ціль – це підвищення ідентичності. Четверта – це збільшення частки культурних індустрій в структурі валового внутрішнього продукту. І п’ята наша ціль – збільшення внутрішнього і зовнішнього туризму в Україні. Щодо інформаційної медіа безпеки – це створення українського медіа контенту і створення політик, які будуть запобігати маніпулюванню суспільною думкою.
Андрій Куликов: Настане час, коли ми вас запитаємо про виконання цих цілей.
Володимир Бородянський: Обов’язково ми будемо звітувати про ці пріоритети.
Андрій Куликов: Один-два заходи, які ви вже запланували і які вже точно здійсните?
Володимир Бородянський: Є великий закон, який регулює аудіо і візуальні послуги в Україні. Це фундаментальний закон, який визначить багато чого. І друге – це зміна моделі спорту. Ми повинні зробити так, щоб кількість людей, які займаються спортом, була суттєво більшою, ніж сьогодні. І це потребує змін у відносинах між державою, федераціями, суспільством, моделі фінансування тощо.
Андрій Куликов: Президент сказав, що прийшов на свій пост на один термін. На який термін прийшов міністр Володимир Бородянський?
Володимир Бородянський: Я прийшов на такий самий термін.
Андрій Куликов: Тобто ви виключаєте, що залишитеся в уряді, коли він піде?
Володимир Бородянський: Виключаю.
Андрій Куликов: Які відносини в уряді і яке ставлення до вашого Міністерства і до вас як міністра? Це повноправне Міністерство чи другорядне, порівняно з Міністерством внутрішніх справ, економіки тощо?
Володимир Бородянський: Я не відчуваю якогось зверхнього ставлення, в нас сьогодні в уряді дуже відкриті стосунки.
Андрій Куликов: Наскільки ви можете і хочете підтримати Суспільне мовлення в Україні, особливо з огляду на те, що тоді кандидат, а нині президент Володимир Зеленський дуже проігнорував запрошення на дебати на Суспільному?
Володимир Бородянський: Я вважаю, що Суспільний мовник повинен відігравати величезну роль в Україні. По-перше, це стандарти мовні і новинні. Але ці новини повинні бути популярними. Адже якщо це стандарти новин, які ніхто не дивиться, це стандарти для самих себе. Я думаю, що Суспільний мовник повинен відійти від суспільного мовлення до створення суспільного продукту.
І от якщо зсув цієї парадигми відбудеться, багато що зміниться. Тому завдання сьогодні в сучасному світі – вже неважливо, по яких каналах ми віддаємо контент, важливо, що за контент, що він несе, чому в нього велика суспільна користь і таке інше.
Андрій Куликов: Але ліквідовувати Суспільне мовлення ви не будете?
Володимир Бородянський: Ні, я вважаю, що це неправильно. Треба поставити правильні задачі, точніше, щоб Суспільний мовник сам собі поставив правильні задачі.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.