Батьки загиблих «кіборгів» забуті державою, — Світлана Стасюк

Хто брав у ньому участь і як живуть сім’ї загиблих бійців, розповість організатор заходу Світлана Стасюк, з якою ми зв’язалися по телефону

Світлана Стасюк: Захід був організований сестрою героя України, «кіборга», загиблого в останні дні оборони Донецького аеропорту Івана Зубкова, Іриною Зубковою спільно з громадською організацією Всеукраїнська асоціація інвалідів АТО та за підтримки депутата міської ради Вадима Сторожука.

Метою заходу було зібрати сім’ї небайдужих людей та волонтерів, які приймали участь у трагічних подіях, а також нагадати суспільству про ці події, про те, що потрібно пам’ятати хлопців та підтримувати їх родини.

Анастасія Багаліка: Про яку кількість родин наразі йдеться?

Світлана Стасюк: Точної статистики ми не знаємо, тому що оборону аеропорту тримали і представники «Правого сектору», і добровольці, які ще тоді не встигли вступити в лави ЗСУ. Тому ми говорили, що пам’ятаємо всіх, хто там загинув.

Олена Бадюк: Ви говорили, що минулого року вам вдалося залучити більшу кількість сімей на ваш захід?

Світлана Стасюк: На цей захід ми не запрошували родини адресно, наша мета була зібрати пресу та небайдужі сім’ї, які мали можливість приїхати в Київ.

Олена Бадюк: З якими складнощами стикаються сім’ї після втрати годувальників?

Світлана Стасюк: В основному ми підтримуємо зв’язок із сім’ями останніх захисників аеропорту. Вони мешкають в різних областях України — від заходу до сходу. Проблема всюди одна і та сама. Якщо вдови загиблих охоплені опікою волонтерів та держави, то батьки загиблих хлопців назагал забуті, їм дуже рідко надається психологічна допомога та приділяється увага. Це, в основному, люди похилого віку, і вони страждають не тільки від того, що втратили синів, а ще й від того, що про них забули.

В маленьких містах місцева влада, на жаль, дуже мало опікуються такими сім’ями. Держава виділяє субвенцію на придбання житла для таких родин, але на місцях виникає дуже багато питань по якості придбаного житла, про терміни його придбання тощо.

По Хмельницькій області не всюди навіть встановлені пам’ятники «кіборгам».

Олена Бадюк: Ви були особисто знайомі з героєм України Іваном Зубковим, командиром роти десантників 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади. У попередній нашій розмові ви розповідали, що були складнощі у тому, щоб знайти його тіло на місці подій. Скільки тривали його пошуки?

Світлана Стасюк: Ми поховали його на 100-й день. 100 днів, починаючи з 20 січня, кожного дня нами проводилися пошуки. Ми моніторили Інтернет, телефонували до військомату, СБУ, прокуратури, всім можливим волонтерам. Але, на жаль, органи державної влади, які б мали допомагати в пошуках, надавали дуже мало інформації. Це були відписки, або взагалі мовчання. І, навіть, коли ми поховали Івана, нам продовжували надходити листи, що вони його досі шукають.