Чому 30 пунктів обігріву в Києві не рятують бездомних від замерзання?

Юрій Ліфансе, голова Спільноти Святого Егідія в Україні, розповідає, як допомогти бездомним взимку.

Сергій Стуканов: Влада відкриває пункти обігріву, проте ми продовжуємо бачити людей, які замерзають на вулицях. Що робити кожному з нас?

Юрій Ліфансе: Бездомна людина в суспільстві передусім страждає через неувагу до неї. Минулого тижня Міністерство охорони здоров’я давало статистику про те, що в Україні замерзло 40 людей, 27 з яких — на вулиці. Лише 3 з 40 потрапили в лікарню. Люди проходять повз тих, хто замерзає, не звертаючи на них жодної уваги.

Найпростіше, що можна зробити, — це розбудити людину, якщо вона спить на морозі. Також можна викликати поліцію чи швидку допомогу, які заберуть людину з вулиці. Треба пам’ятати, що взимку вночі вигнати людину, яка гріється у під’їзді, означає іноді приректи її на смерть.

Потрібно звертати на них увагу і допомагати їм. Проблема морозів — це не тільки проблема бездомних людей. В статистиці про 40 людей йдеться про те, що 10 з них замерзли вдома. Ці цифри говорять про тотальну неувагу до слабших, бідніших.

Ілона Довгань: Київ відкрив 30 пунктів обігріву, 11 з них — цілодобові, але чомусь відбуваються історії з трагічними завершеннями.

Юрій Ліфансе: Проблема бездомних людей звелася до пунктів обігріву. Самі вони не працюють. Рятувальники цього року відкрили найкращі пункти обігріву за ці роки. Є також один пункт обігріву благодійного фонду.

Але найбільша проблема — це погане інформування бездомних людей. У них немає інтернету, радіо, телевізорів. Поширювати інформацію про пункти обігріву можна тільки у друкованому вигляді. Є люди, які постійно контактують з бездомними людьми. Патрульна поліція зустрічає бездомних людей і відвозить їх до пунктів обігріву.

Є також двірники, які контактують з цими людьми, та організації, які підтримують цих людей. Було б дуже доречно включити ці організації в якусь координаційну раду або хоча б надсилати e-mail перед відкриттям пункту обігріву, щоб ми могли роздрукувати інформацію та роздати її бездомним людям.

Сергій Стуканов: Чи достатньо на величезний мегаполіс 11 пунктів обігріву?

Юрій Ліфансе: За роки війни кількість людей, які приходять до нас за допомогою, збільшилася вдвічі. Пунктів обігріву могло б бути достатньо, якби про них знали люди. Пункти обігріву знаходяться в досить зручних місцях. До них можна було б прийти, якби їх там чекали, якби знали про ці пункти.

Є один пункт обігріву благодійного фонду «Depaul». В ньому за ніч збирається 95 — 105 людей. Стільки ж людей за 24 години відвідує 230 пунктів обігріву у всьому місті. Щоб зігрітися, людина має виспатися і поїсти, тому потрібно ще й годувати людей. Місто щодня роздає 200 порцій. Ми роздаємо стільки за свої кошти. Інша проблема — лікарні, які приймають бездомних людей, але швидко виписують.

Вирішити цю проблему комплексно — це покращити якість життя в Києві. Взимку пунктами обігріву стають лікарні. Перетворювати лікарні на місце для ночівлі — це задорого для міста. Використовувати поліцейські машини як таксі — задорого для міста.

В пунктах обігріву працюють не дуже добре, бо немає підготовленого персоналу. Пункт обігріву — це хол ЖЕКу. Сторож має приймати цих людей.

Сергій Стуканов: Розкажіть про умови прийому.

Юрій Ліфансе: Рятувальники призначили 30 місць пунктами обігріву, де сидить цивільний персонал, який встановлює свої правила. В одному з пунктів сказали, що там можна перебувати не більше години і лише в присутності поліцейського. Ми подивилися журнал відвідувань, в якому є дві людини, які в одну ніч зайшли на одну годину. Протягом двох тижнів цей пункт обігріву стоїть порожній, бо персонал не готовий приймати людей.

Ілона Довгань: Як Спільнота Святого Егідія допомагає бездомним?

Юрій Ліфансе: Спільнота Святого Егідія протягом року 4 рази на тиждень зустрічається з бідними людьми, щоб роздати їм їжу. Це привід для того, щоб знайти вирішення проблем цих людей. Наприклад, ми збираємо теплі речі. Якщо хтось потрапляє до лікарні, ми намагаємося бути поряд з ним, допомагаємо відновити документи. Ми пояснюємо людям, що кожен може врятувати.