У гостях Олена Цимбалюк — офіційний представник в Україні Канадсько-Українського Фонду Міжнародної Підтримки.
Тетяна Трощинська: Багато хто вважає, що протезувати закордоном — надійно, в Україні — ні. Що ви скажете?
Олена Цимбалюк: Наш Фонд останнім часом займається тим, що організовує програми навчання українських протезистів. Ми запрошуємо іноземних протезистів найвищого ґатунку. Команду для навчання збирає президент Асоціації протезистів і ортопедів США Джон Батздорф. Він відомий в усьому світі, займається гуманітарними програмами, допомозі різним країнам, які потребують розвитку протезування.
Всі, мабуть, чули про міоелектричні (або біонічні) протези. Вони на батарейках, спрацьовують від імпульсів м’язів людини. Датчики зчитують сигнали від м’язів — відкриваються та закриваються пальці протезу. Завдяки роботі нашого Фонду, підтримці, в Україні сертифіковано вже троє спеціалістів: Юра Яськів, Оксана Литвиненко, Олександр Стеценко.
Американські та канадські спеціалісти, які приїжджають до нас, сміються і кажуть, що наших протезистів не можна пускати на ринок США — вони зможуть скласти серйозну конкуренцію їх спеціалістам.
Шкода, що наша держава не сприяє програмам, щоб навчати наших протезистів. Натомість вона готова виділяти багато коштів, щоб відправляти наших військових на протезування закордон.
Андрій Куликов: Чому?
Олена Цимбалюк: Я можу тільки здогадуватись. Але на протезування закордоном виділяється майже втричі більше, ніж на протезування в Україні. Йдеться про мільйони.
Людину відправляють закордон протезуватися, вона повертається сюди. У випадку з міоелектричними протезами, культя ущільняється, міолоелектроди відходять від тіла. Такий протез потрібно поправляти. І перший рік особливо важливий, бо відбувається формування культі.
Якщо людина протезувалась закордоном, держава не відправить її туди за свій кошт, а іноземні спеціалісти також не дуже поспішають сюди. А людина чекає.
Андрій Куликов: Можливо, наших поранених відряджають закордон, бо лише троє фахівців в Україні здатні робити таке протезування?
Олена Цимбалюк: Думаю, ми зробимо певний запит на Державну службу у справах ветеранів. У нас є інформація, але поки нема офіційного підтвердження. Якщо подивитись перелік компаній, які протезують закордоном, буде максимум п’ять, які приймають на себе усіх наших поранених.
Ми розказували про компанію в Італії «Corpora», яка надає обслуговування. Ми зробили запит на офіційного представника компанії «Touch Bionics» в Україні, яка виробляє ці протези, зробили запит, чи ця компанія є сертифікованою на протезування такими протезами і отримали відповідь, що ні. Питання: чому Державна служба не перевіряє, куди відправляє наших військових.
По-друге, буквально два тижні тому перший замісник керівника держслужби їздив у Італію. На їх сторінці є інформація про те, що Держслужба планує працювати ще з однією італійською компанією: «ITOP». Відповідно до запиту, який був відправлений на «Touch Bionics», нам повідомили, що ця компанія просертифікована на протезування, має дозвіл на протезування кисті, але не сертифікована на протезування протезами для часткової ампутації руки. А це зовсім інша технологія.
Андрій Куликов: А що робити мирним мешканцям, які втратили кінцівки?
Олена Цимбалюк: Зараз ми направили ініціативи в Міністерство соцполітики і Міністерство охорони здоров’я по тому, що треба змінити в цій галузі.
Наші органи, які відповідають за протезування в Україні, не готові давати більш-менш сучасні протези людям, які не працюють. Але людина не може влаштуватися на роботу, бо не має можливості пересуватися, обслуговувати себе.
Завтра у Державній службі з захисту прав ветеранів має бути експертна комісія. Будуть знову намагатися заключити договори з цими компаніями. Я впевнена, що вони знають, що компанії несертифіковані. По інформації від офіційного представника «Touch Bionics», вони направили офіційне повідомлення про те, що компанії не мають сертифікатів.
То чому не витратити пару десятків тисяч доларів, не запросити офіційних представників «Touch Bionics» в Україну, які показали б тут, як це робити, відсертифікували наших спеціалістів?
Андрій Куликов: Зараз багато людей збирають пластикові кришечки.
Олена Цимбалюк: Я вітаю цю ініціативу в рамках того, що за ці кришечки можуть бути вилучені кошти, які можна витратити, щоб долучитись до наших програм, запросити протезиста сюди. Але пластик, з якого виробляють пляшки і кришечки, непридатний для виготовлення протезу. Для виготовлення протезу йде карбон — матеріал, який використовують для виготовлення швидкісних машин, обшивки літаків. Або спеціальні пластики для протезування.