Чому Україна не готова до можливого спалаху дифтерії. Думка екс-керівника Держсанепідслужби

Лікарі попереджають, що найближчим часом в Україну на зміну спалаху кору може прийти спалах дифтерії. А в Рубіжному Луганської області зафіксовано і лабораторно підтверджено перший випадок захворювання на дифтерію.

 

Олена Терещенко: Чи насправді існує серйозна загроза дифтерії, про яку говорять вже не перший тиждень? Або ж це попередження та профілактика?

Святослав Протас: Вчора МОЗ розписалося у власній неспроможності та визнало під тиском ЗМІ те, що вакцини від кору на сьогодні в державі не вистачає і найближча поставка буде, можливо, через місяць, порадило громадянам рятуватися самим. Дуже прикро, коли центральна влада втрачає контроль над захворюваннями в державі, і цьому є багато пояснень.

Олена Терещенко: Це офіційна інформація про те, що вакцини не вистачає?

Святослав Протас: Від кору – так. Це офіційна інформація МОЗ. Вони брехали нам декілька тижнів, що вистачає, але визнали під тиском ЗМІ, місцевої влади, яка кричить: «Дайте нам вакцину, бо нам не вистачає, щоб забезпечити ефективний рівень охоплення – 95%».

Звісно, це не проблема вчорашнього і сьогоднішнього дня, але вже близько трьох років ми маємо сьогоднішню владу, керівництво, яке опікується в тому числі і системою охорони здоров’я.

Ми робили аналіз стану вакцинації населення протягом останніх десяти років. З 2008 року до сьогоднішнього день по жодній з інфекцій рівень охоплення не дотягував до 95%. 

Олена Терещенко: Наскільки я розумію, справа тут в колективному імунітеті?

Святослав Протас: Абсолютно вірно. За десять років зниження охоплення щеплень в суспільстві зникає імунітет від інфекційних хвороб, які керуються засобами імунопрофілактики. Це так званий популяційний імунітет.

Імунітет до вакцинокерованих інфекцій набувається двома шляхами: або людина перехворіла, і має імунітет, або вакцинувалась. Для деяких інфекцій цей імунітет достатньо сильний пожиттєво, для таких, як грип – сезонний.

Щодо дифтерії, то абсолютно ніхто нікого не лякає. Навпаки, добре, що в нас зареєструвався випадок дифтерії. Навіть в європейських країнах щороку реєструється декілька випадків дифтерії. Це показник того, що в принципі лікарняна мережа, система охорони здоров’я працює і здатна виявляти хоча б збудник, ставити діагнози.

Хоча, на жаль, у нас почали гратися з діагнозом. Спочатку сказали, що діагноз дифтерії підтвердився в Рубіжному. На наступний день спростували, тому що лабораторно не був виділений збудник дифтерії. Але це просто непрофесійність та невігластво. Хворий займався самолікуванням, поступив пізно і на момент поступлення в лікувальний заклад вживав досить сильні антибіотики. Звичайно збудник дифтерії був знищений і його діагностувати просто було неможливо. 

Дифтерія – це те захворювання, яке в принципі заносити нізвідки не треба, в суспільстві для неї характерний такий різновид хвороби, як бактеріоносійство, коли людина є носієм збудника інфекції, але вона не хворіє, немає клінічних проявів. Для дифтерії відсоток таких носіїв сягає 10-15% за різними даними.  

Кожен десятий є потенційним джерелом дифтерії

Дифтерію можна сміливо відносити до так званого розряду соціальних інфекцій, які притаманні для періодів, коли є соціально-економічні потрясіння.
Щоб говорити про елімінацію, викорінення тієї чи іншої інфекції, повинен бути рівень вакцинації більше 95% протягом п’яти-шести років. Тоді країна здобуває так званий статус країни, вільної від тієї чи іншої інфекції. На сьогодні Україна вільна від поліомієліту, але в нас була серйозна загроза втрати цього статусу в 2015 році. 

Проблема нашої системи охорони здоров’я, особливо в зараз, у тому, що вона працює в авральному режимі. Вона не працює в плановому режимі, як це робилося раніше. У нас постійно є проблеми з вакцинами, а зараз система охорони здоров’я намагається перекласти відповідальність на батьків і на населення. Але на сьогодні рівень відмови від щеплень не більше 7% – дуже низький. Населення готове прививатись, а система не може забезпечити наявність вакцин.Тому ми прийшли до того рівня, коли вже край – і одна інфекція йде за іншою.

Олена Терещенко: На сайті МОЗ я прочитала, що на перше січня 2018 в Україні наявні 2,7 млн доз вакцини АКДП, 700 тис доз АДП та 6,1 млн доз АДП-М. Чи достатня ця заявлена кількість?

Святослав Протас: Знову ж ми повертаємось до проблеми, яку я озвучив: ми гасимо пожежі, а не працюємо планово: яку вакцину купили, таку політику ми ведемо. Була вакцина від кору, кричали: «Кір, рятуйтесь!» Коли вакцини стало не вистачати, то: «Давайте переключимо увагу до дифтерії».

Читайте також: Смертность при вспышке дифтерии может достигнуть 50%, если население не вакцинировано, – эпидемиолог

Олена Терещенко: Ви говорите, що МОЗ нагнітає паніку, щоб реалізувати кількість вакцини, яку має?

Святослав Протас: Щоб привернути увагу суспільства до проблеми, воно нагнітає паніку. А реальна проблема є. Тому що в нас найнижчий рівень охоплення вакцинації в європейському регіоні та третій рівень в світі знизу. 

Олена Терещенко: І причину ви бачите тільки одну – нестача вакцин?

Святослав Протас: Абсолютно. Це неефективна політика. В 2015 році закінчилась загальнодержавна програма імунопрофілактики, затверджена законом. До цього часу вже третій рік поспіль не затверджена нова програма. А це програма, яка чітко встановлює терміни, критерії, показники виконання, заходи і відповідальних осіб. Коли її немає, можна розпоряджатися бюджетом у ручному режимі – скільки є, стільки купили, і ні за що не відповідати.

Олена Терещенко: Я читала, що там ще важлива наявність сироватки, яка може врятувати людині життя. Що з нею, в нас її достатньо? На сайті МОЗ йдеться про 900 доз протидифтерійної сироватки.

Святослав Протас: Залежить від того, яка форма дифтерії і наскільки важкий перебіг. Якщо говорити про легкі форми, треба одну-дві дози, якщо форма важка, гіпертоксична – 10-15 доз на одну людину.

За стандартами таких сироваток повинно бути дві на кожному фельдшерсько-акушерському пункті. В нашій державі приблизно 20 000 ФАП-ів. Якщо буде епідемія дифтерії, ця сироватка розійдеться за дві години.

Олена Терещенко: Де зробити щеплення і як обирати вакцину?

Святослав Протас: Людина має знати одне: коли в неї погано зі здоров’ям, вона має йти до свого лікаря – дільничного, сімейного. І з ним вирішувати питання, він вирішує, яка вакцина. Людина може знати максимум, коли їй звернутися.

Я б закликав робити вакцинацію не аврально. Коли буде черга, буде страждати якість медогляду. Плюс – після вакцини потрібно поспостерігатись декілька днів, щоб потім не було антивакцинальних кампаній. Тому потрібно робити в плановому порядку – не треба зараз робити екстрених вакцинацій. Такі теж передбачені: коли було так, як з кором, тоді треба обов’язково. А з дифтерією – робіть у плановому порядку.

Для дітей робиться вакцинація за календарем – у два, чотири, шість місяців. Потім у 18 місяців перша ревакцинація, далі в шість років і в 16 років. Після 16-ти кожні десять років доросле населення теж повинно прищеплюватись.

Щодо бактеріоносійства, я хочу звернутись до місцевої влади та небайдужних батьків: бактеріологічні обстеження не є дорогими, в межах ста гривень, абсолютно безболісні. Беруться мазки з носоглотки і ротоглотки і можна дослідити, чи є ви носієм. Якщо є, повинні пройти санацію.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.