Чому в Киргизстані не вдалося показати фільм про Сенцова та Кольченка?

Для показу фільму обрали місцевий коворкінг. За словами художника, надто афішувати захід не дуже хотіли.

«Запросили людей, десь 25 чоловік дали згоду – у Фейсбуці натиснули, що прийдуть, десять чоловік сказали, що точно прийдуть. Прийшов тільки один чоловік – українець, запросив друга корейця, і жінка-українка прийшла зі своїм чоловіком із Киргизстану».

Коворкінг, у якому планували показ, розташований у кількаповерховому бізнес-центрі. Несподівано перед самим показом в усьому бізнес-центрі, де мав відбутися показ фільму «Громадського ТБ», вимкнули світло

«Вмикаємо проектор – зникає світло. Спускаюсь вниз, кажу, що світла немає. Вони кажуть, що немає по всьому бізнес-центру – «вирубило» світло.

Ситуація досить подібна, коли після Майдану Саша Романцова та Центр громадянських свобод представляли свій фільм про розстріли на Майдані в Бішкеку – перед показом фільму теж «вирубили» світло.

Там такі якісь невидимі дії, рухи, але все контролюється», – розповідає художник.

У Киргизстані Володимир пробув півтора місяця, зокрема намагався поговорити з місцевими мешканцями про Олега Сенцова та інших політв’язнів.

«Трохи складно говорити, тому що там не дуже цікавляться ситуацією з українськими в’язнями. Там більш спокійне життя, не переймаються якимись революційними думками та протестами. Цікавляться, як у нас ситуація зараз та визнають, що в них тільки однобічна інформація – від російських каналів», – говорить він.

У Киргизстані все ж визнають залежність від Росії – про цю залежність місцеві говорять як позитивно, так і негативно, зазначив художник:

«Дуже багато контролю, непомітної цензури. Але вона існує, як мені говорили правозахисники та люди, які цікавляться цим, що й спецслужби в Киргизстані куруються з Кремля».

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.