4 березня легендарному українському поету, композитору та виконавцеві пісень Володимиру Івасюку виповнилося б 69 років, якщо б його доля не склалася трагічно. 24 квітня 1979 року Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з дому та більше не повернувся. 18 травня його тіло було знайдено підвішеним в Брюховецькому лісі під Львовом. Офіційною версією смерті було названо самогубство. Згідно з неофіційною версією, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР.
26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України відновила кримінальну справу щодо смерті Івасюка, але в листопаді 2012 року справа була закрита.
12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України повторно відновила закриту кримінальну справу про смерть композитора.
Чи є перспективи завершення розслідування обставин смерті Івасюка, обміркуємо з Володимиром Базалюком, начальником другого слідчого відділу прокуратури Львівської області, де зараз знаходиться справа, а також з Миколою Голомшею, який був раніше керівником слідства.
Володимир Базалюк: Прокуратурою Львівської області в даний час проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження за пунктом 12 частиною 2 статті 15 Кримінального кодексу України за фактом умисного вбивства, вчиненого за змовою групи осіб громадянина Івасюка Володимира Михайловича. Слідством розглядається ряд версій – від умисного вбивства з інсценуванням самогубства до самого самогубства. Всього шість версій.
Олена Бадюк: А які заходи зараз здійснюють в межах досудового розслідування, чи з’являються якісь факти, матеріали, проводяться експертизи чи з’являються нові свідчення?
Володимир Базалюк: Досудовим розслідуванням проводиться кропітка робота по встановленню очевидців та свідків, які мали на той момент певну інформацію про скоєння даного злочину. Призначено ряд комплексних експертиз, які на даний час і тривають. Основна експертиза – це судово-медична, яка має дати відповідь на запитання, чи було вбивство, чи було самогубство.
Олена Бадюк: Чи є на сьогодні докази причетності КДБ до загибелі Івасюка?
Володимир Базалюк: На даний час таких прямих безпосередніх доказів не встановлено, однак слідством ця версія не відкинута, вона продовжує перевірятися.
Олена Бадюк: Миколо, в які роки ви керували слідством щодо розслідування справи загибелі Івасюка?
Микола Голомша: У 2009-му році саме я ініціював повторне відкриття справи і її розслідування, тому що мене турбувала ця тема. Я ще застав радянську владу, коли прийшов на роботу, і звісно, в кулуарах ходила інформація, що це було вбивство, але на той час не давали можливості розслідувати. І коли ми почали вивчати справу, мені кинулися у очі дуже об’єктивні речі, що симптоматика психічної хвороби, яка була виставлена Івасюку, не співпадала із самим медикаментозним лікуванням його, тобто видна була фальсифікація.
В одні з областей ще були живі аспіранти, які мали контакт з одним з очевидцем, який казав про те, що були певні сліди насильства, коли був розтин трупа Володимира Івасюка.
Було ще багато моментів. Ми з Валентином Наливайченком легалізувати колишні засекречені матеріали КДБ, які чітко вказували на те, як проводилося стеження за Івасюком, як доповідали в центр зі Львова як і парторгани, і КДБ, який це буржуазний націоналіст, і що вони його тримають під контролем.
Крім того, зараз є живі родичі, і тоді вони вказували на те, як КДБ до них ставилося, як їх лякали, як вони погрожували і забороняли ходити на могилу, демонстрували відповідне візуальне стеження і таке інше.
Слід підозрювати на підставі зібраних доказів причетність КДБ до вбивства Володимира Івасюка.
Олена Бадюк: Чому КДБ стежило за Івасюком?
Микола Голомша: Я відповім вам словами одного співробітника КДБ. Я удав, що дивуюсь, чому говорять, що Івасюка вбили, кому він що поганого зробив, і він змінився в обличчі. Він сказав, що це харизма, що пісні чули не тільки в Україні, а він не співав про Леніна!
Відповідно, таких людей, які проявляли свою харизму і доводили свою значущість в мистецькому світі, одразу брали під контроль відповідні служби.
Я б порекомендував молодим людям, які зараз розслідують це вбивство, дуже уважно до нього поставитися, тому що це наша історія. До речі, медики, коли тоді проводили судово-медичну експертизу казали, що вони вбачають повішення після смерті.
Крім іншого, якщо подивитися на сліди на одежі, то як би він залазив на дерево, на одежі були б мікрочастинки дерева. На підошвах могли б бути відповідні сліди, що він сам забирався. Більш того, було проведено відповідне відтворення, яке демонструвало, що сам Володимир Івасюк не міг залізти на те дерево і сам вчинити акт суїциду, тому що це було фізично неможливо.
Олена Бадюк: Якщо вдалося встановити факт стеження і осіб, які були залучені до цього стеження, чи не можливо встановити наразі, що саме до факту вбивства і були причетні співробітники КДБ?
Микола Голомша: Якщо є листування перших посадових осіб області на той час і правоохоронних органів служби КДБ про те, що вони стежать, зрозуміло, це вже є прямим доказом того, що спецслужби стежили, і слід підозрювати на підставі зібраних доказів причетність КДБ до вбивства Володимира Івасюка.
Я радив би слідчій оперативній групі, яка зараз працює над справою, мати контакт з теперішнім прокурором Тернопільської області, це дуже компетентна людина – В’ячеслав Перч. Він знає всю групу криміналістів, які працювали тоді над тією справою. Я переконаний, що саме в контакті з цією групою потрібно розслідувати цю справу, адже коли нова людина бере матеріали, звісно, що вона буде оперувати тим, що в неї є під руками. А є такі моменти, які не прикріпиш до паперів, думки свої не прикріпиш. Треба контактувати з тією групою, яка мала у 2009-му році бажання розкрити той злочин.
Олена Бадюк: Яких саме доказів тоді не вистачило, аби закінчити слідство в той період, коли ви ним опікувалися? Що вам завадило?
Микола Голомша: В мене тоді забрали всі справи. Ми мали тоді справу і про вбивство Георгія Гонгадзе, як раз моя група знайшла Пукача, відшукала голову Георгія і рухалася в бік закінчення справи. Ми мали справу про отруєння Ющенка і докопалися до команди Януковича та почали з ними активно працювати. Будь-який привід можна знайти, щоб одним махом забрати всі справи, в тому числі, і цю кримінальну справу передали представнику донецького регіону.
Олена Бадюк: Чи на сьогодні ми можемо робити позитивні прогнози щодо того, що слідство таки буде завершено? Чи з кожним роком це буде зробити ще важче?
Микола Голомша: Звісно, важче, особливо тим, хто не має досвіду. Я вважаю, що там в області немає досвіду у слідчих. Це повинні бути ті слідчі, які мають за плечима хоч п’ять-десять самих резонансних гучних справ в Україні, і вони спрацьовані з відповідними експертами, криміналістами, відповідними службами, вони розуміють стратегію в своїй роботі та бачать світло в кінці тунелю. Тобто це мають бути самі елітарні та класні спеціалісти, які мають досвід роботи і які є патріотами своєї країни.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.