Чи існує закарпатський сепаратизм?

Питання обговорюємо з помічницею-консультанткою першого заступника голови Закарпатської обласної ради, представницею Товариства угорської культури Закарпаття, громадською діячкою Беттіною Кішарі.

Григорій Пирлік: І представники Міністерства закордонних справ Угорщини, і посол Угорщини роблять дуже багато висловлювань, на які доводиться реагувати не тільки ЗМІ, а й Міністерству закордонних справ. На початку березня посол Угорщини сказав, що у самій автономії, маючи на увазі, я так розумію, саме автономію угорців тут, в Україні, немає нічого поганого. Багато хто розцінив це висловлювання як натяк на сепаратизм.

Беттіна Кішарі: Я не буду коментувати висловлювання пана посла, але можу сказати, що через переклад дуже багато що може змінюватися. Треба розуміти, що може бути навіть таке, що пан посол не це мав на увазі.

Вікторія Єрмолаєва: Чи існує закарпатський сепаратизм?

Беттіна Кішарі: Його немає.

Вікторія Єрмолаєва: Ніяких паралелей з Луганщиною та Донеччиною, які багато хто з громадських діячів, політиків проводить, немає?

Беттіна Кішарі: Немає ніякого сепаратизму. Я не бачу його навколо себе, хоча подорожую Закарпаттям і спілкуюся з представниками національних меншин, сама є представницею національної меншини. Немає у нас ніяких прагнень відокремитися від України. Уже майже рік щодо питання закону про освіту є звинувачення у сепаратизмі, повторенні Донецького і Луганського сценарію. Я ще не бачила, щоб угорці вийшли і вимагали відокремлення чи автономії, писали б щось, тому це порожні слова.

Григорій Пирлік: З іншого боку, є відповіді з боку пані міністерки освіти, що дійсно є ситуація, коли в угорських школах, де немає достатнього рівня викладання української мови, діти виростають, не знаючи української. Чи визнаєте ви цю проблему?

Беттіна Кішарі: Звісно, проблема є, саме у викладанні української мови, тому що методи викладання української мови не добрі. Викладання української мови в угорських школах відбувається так само, як і викладання української мови в українських школах, тобто ці методи передбачають, що діти, першокласники, вже володіють певними знаннями, мають певний словниковий запас української мови. Проживаючи в середовищі угорців, вони цього не мають.

У нас немає ніяких прагнень відокремитися від України

Григорій Пирлік: Чи не привід це змінювати саме середовище? Держава може встановлювати правила щодо вступу до шкіл. Передбачається, що громадяни України, які йдуть до школи, вже на певному рівні мають володіти державною мовою. Чому виняток має бути зроблений саме для угорської громади?

Беттіна Кішарі: Спеціально змінювати склад населення означає асиміляцію, що суперечить декларації про принципи співробітництва та забезпечення прав національних меншин між УРСР та Угорщиною. Дуже багато чути такого: якщо хочеш переїхати до якоїсь країни, повинен знати мову. Так історично сталося, що корінні угорці залишилися на своїй території, де вони завжди проживали. Це було просто політичне рішення: цю територію включили до складу СРСР. Ми сюди не приїхали, ми тут були завжди. Ми не винні, що була державна мова угорська, а політичні причини змінили все.

Григорій Пирлік: Якби тут були українські історики, була б дискусія. Це дуже складне питання.

Беттіна Кішарі: Це дуже складне питання. Я кажу саме про той період часу, коли тут жили мої предки – моя прабабуся, бабуся. Так сталося, що вони говорили однією державною мовою, а потім державна мова стала інша.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.