Фото: Громадське радіо
З письменницею, викладачкою альтернативної школи Галина Ткачук говоримо про освіту та викладацьку неконференцію EdCamp.
Галина Ткачук: В конференції EdCamp найбільше імпонує те, що вона пропонує дуже вільний формат вчителям, закликає до вчительської творчості.
Я говоритиму про початкові класи та літературне читання. Філософія альтернативних шкіл будується на тому, щоб застосовувати проектний підхід, відходити від суворих рамок і рухатися в бік творчості. Навіть якщо уважно прочитати офіційну методичку на сайті, то кожен вчитель, кожна вчителька може зауважити, що є дуже багато місць для маневру, вибору. Можна виявити ініціативу і запропонувати дітям щось нове і творче.
Конференція EdCamp імпонує мені тим, що пропонує підказки для вчителів. Мені дуже сподобалося, що було запропоновано багато медіа та інтернет-платформ, які вчитель може застосовувати.
Лариса Денисенко: У чому сутність альтернативної школи?
Галина Ткачук: Це батьківський рух за творче і сприятливе середовище для навчання дітей. У Києві багато батьківських спільнот робить таку річ. Дитину оформлюють на домашнє навчання. Потім батьки об’єднуються в групи і винаймають приміщення, домовляються з творчими людьми, узгоджують програму, графік. Фактично батьки є організаторами маленьких навчальних осередків. Всі ці дітки пишуть контрольні там, де вони офіційно оформлені.
Я вже два роки є альтернативною вчителькою. Я намагаюся навчати дітей мови, читання та літературної творчості.
Тетяна Трощинська: Розкажіть про ваші лайфхаки.
Галина Ткачук: Для молодшої школи цього року великим кроком вперед були ці оновлені хрестоматії для літературного читання. На платформі EdEra є ролики з більшістю письменників, чиї твори увійшли до цих хрестоматій.
Дітей дуже мотивує читати, коли вони читають про щось дуже гостре, те, що їх стосується. У нас в школі була спонтанна розмова про неповносправних людей. Потім діти сформували такий запит: хочемо більше дізнатися про людину.
В дитячій літературі є питання складних тем. Для дитини в третьому класі читання — це суперсила, за допомогою якої можна робити важливі речі, дізнаватися важливі речі, обговорювати важливі речі.
Є багато упереджень про дитяче читання: легкий текст, розважальний формат, малюночки. Я побачила, що дітям з третього класу краще йдуть тексти, де є реальна ситуація, конфліктна ситуація. Увага краще включається, коли є ототожнення, впізнавання ситуації.
Лариса Денисенко: Я часто чула, що вчителю не можна ставити запитання стосовно якоїсь дискусії, аргументованої позиції. Чому вчителі відмовляються від відкритих дискусій? Чи можна це змінити?
Галина Ткачук: Мені здається, що найперша проблема полягає у тому, що класи переповнені. Це питання організації процесу. Я люблю обговорювати. Ми з дітьми і відгуки пишемо. Для мене ціль занять — почути дитячу думку. Мені легше, бо у мене маленькі групи.
Вчителю треба бути уважним і чутливим до психологічних і фізіологічних моментів. Ці речі вимагають високої професійності вчителя.
Тетяна Трощинська: Навчання — це не завжди задоволення. Що з цього приводу каже альтернативна освіта?
Галина Ткачук: Іноді має бути складнувато. Є багато різних підходів. Є підходи про те, що школа не пропонує структурованої діяльності, а різні середовища. Я дуже спрямована на проектний проект. Мені важливо, щоб діти були захоплені проектом.
Повний варіант розмови слухайте в доданому звуковому файлі.