Громадське радіо
Вирок, оголошений суддею Олегом Линником, згідно якого Юрій Крисін отримав чотири роки умовно і вийшов на свободу із залу суду, шокував багатьох в Україні і навіть за її межами.
Дмитро Тузов: Багато людей шоковані рішенням, але очікували, що може статися щось подібне. Чи буде рішення оскаржено і коли?
Вікторія Дейнека: Обов’язково буде оскаржено прокурором (він про це вже заявив) і нами, представниками потерпілих, буде подана апеляція. Ми плануємо зробити це в січні, оскільки є 30 діб для оскарження вироку і кінець року – у всіх завантаженість, Тому я планую подавати апеляцію десь до десятого січня.
Дмитро Тузов: У нас так історично складається, що резонансні справи супроводжуються тим, що підозрювані, яких звільняють із судової зали, потім зникають у невідомому напрямку і знаходяться десь на території Росії. Чи можлива така історія з Юрієм Крисіним, чи існує такий ризик?
Вікторія Дейнека: Існує ризик, але справа в тому, що він давно звільнений з-під варти, оскільки знаходився на запобіжному заході особисте зобов’язання. І давно в цій справі він не знаходиться під вартою – ще з 2014 року. Але, звичайно, є ймовірність того, що він може втекти, вона була й до цього моменту. Однак, думаю, він не втік, оскільки отримав чіткі гарантії, що не буде ув’язнений, що й відбулося, оскільки застосоване рішення суду умовне покарання – тому він не тікав, я можу припускати, оскільки досить впевнено себе поводив весь цей час.
Дмитро Тузов: Чим це пояснюються і які в цій складній справі можуть бути отримані гарантії, хто може надавати їх?
Вікторія Дейнека: Справа Крисіна в суді розглядалася не щодо вбивства Веремія, а щодо хуліганства по відношення до Веремія. Першочергова кваліфікація дій Крисіна – вбивство (це було на стадії досудового розслідування), але пізніше вона була перекваліфікована – справа пішла по хуліганству.
Дмитро Тузов: Хто перекваліфіковував справу?
Вікторія Дейнека: Прокурор, який на той момент у 2014 році був прокурором у цій справі.
Дмитро Тузов: Чому було перекваліфіковано справу?
Вікторія Дейнека: Це було обґрунтовано написано в відповідній постанові – у зв’язку з тим, що не було доказів того, що він є співучасником вбивства. Оскільки він не стріляв (слідством встановлено, що стріляв Алієв), проте на той момент слідчий, прокурор не вважали, що дії Крисіна та Алієва були узгоджені, направлені на вбивство.
Читайте також: Крисін для системи «свій», але їм доведеться його посадити, — журналістка Решетилова
Тому була зроблена перекваліфікація, справа по вбивству щодо Крисіна була закрита, але відкрита по хуліганству. Проте, я вважаю, це був передчасний висновок, ми оскаржували цю постанову, суд скасував її, відновив провадження по вбивству – це було влітку 2014 року.
В подальшому слідством було проведено формальні допити свідків, які ніякої корисної інформації для слідства не надали – формальні слідчі дії. І знову – прокурор виносить таку ж постанову, якою перекваліфіковує. Цю постанову ми не оскаржували, оскільки у моєї клієнтки були певні побоювання. Вирішили йти до суду «з хуліганством» і в будь-якому випадку добиватися реального строку, а не умовного. І так справа по хуліганству зайшла в суд і розглядалася три з половиною роки.
Тепер до питання, чому він так впевнено себе почуває. Крисін – досить відома фігура, є дуже багато інформації в Інтернеті. Я займаюся цією справою, тому я цікавилася, збирала – інформація є у відкритому доступі. Це особа, яка була неодноразово залучена до всіляких рейдерських захоплень, є відповідні статті з приводу захоплення Лук’янівського ринку – він зафільмований, є його обличчя, він там знаходиться, керує цими діями. Потім – рейдерське захоплення квартири на вулиці Володимирській – він там є, більше того, там є працівники міліції.
Тобто це така спайка правоохоронних органів із криміналітетом. У них певна незаконна діяльність по вилученню майна, грошей і так далі. Я так розумію, в нього давні ділові відносини з правоохоронцями, засновані на спільних заробітках. Тому він себе так добре почуває.
Я вважаю (і з тієї інформації, яка є у відкритому доступі), в Крисіна є хороші покровителі в правоохоронній системі або серед людей, наближених до правоохоронної системи
Є хороше розслідування на ОРД Тетяни Заровної. Вона взагалі конкретно називає, хто це – Олексій Савченко, нинішній губернатор Миколаївської області, в минулому працівник УБОЗу міста Києва. Якщо це правда, тоді це багато чого пояснює і зрозуміло, що це впливова людина. Це підтверджує ту версію, яку я висуваю, що в нього тісні зв’язки з правоохоронними органами.
Дмитро Тузов: Ви говорите про спайку правоохоронців із криміналітетом, можливо, багатьох здивує, що ця спайка збереглася і після Революції Гідності.
Вікторія Дейнека: Якщо люди, які за нього, намагаються йому допомогти в такий неправовий спосіб, безумовно ця спайка діє, йому допомагають уникнути відповідальності.
Дмитро Тузов: Оскільки ми говоримо, що кваліфіковані дії Крисіна були як хуліганство, виходить, що складу злочинної групи не було, – йшли собі окремо громадяни, які побачили Веремія, один його побив биткою, а другий вистрілив у живіт, вони не координували дії, кожен вчинив по-своєму і розійшлися в різних напрямках. Весь цей абсурд із юридичної точки зору можна розбивати?
Вікторія Дейнека: Версія слідства була така, але матеріалами справи не підтверджується, що це різні люди, що вони були перехожі. Навпаки, матеріалами справи підтверджується те, що і Алієв, і Крисін із його людьми були на тому перехресті під час нападу на Веремія і на інших, вони були згуртовані, стояло одне завдання для всіх. Більше того, Крисін і Алієв знайомі, навіть спілкувалися там на перехресті. Те, що їх всіх туди зібрали, їм оплачували те, що вони будуть чинити всілякі незаконні дії проти мітингувальників, вони застосовували зброю, – їх це згуртовувало, вони всі є групою осіб із розподіленням певних ролей, я так вважаю. Один стріляв, другий бив і так далі. Більше того, в дебатах в суді я говорила, що саме Крисін і його люди витягнули Веремія з автомобіля. Якби цього не було, відповідно – пострілу б не було.
Безумовно, цього недостатньо, щоб говорити про співучасть. Але цього достатньо, щоб відпрацьовувати цю версію і шукати докази, чого не було зроблено.
Дмитро Тузов: Наскільки відповідає дійсності інформація, яку встановив суд, що 17 лютого 2014 року Юрій Крисін, уродженець Горлівки Донецької області, погодився на грошову винагороду в сумі 20 000 доларів, щоб зібрати групу антимайданівців для протидії активістам Євромайдану? Є таке в матеріалах суду?
Вікторія Дейнека: Так, це підтверджує сам Крисін у своїх показах. Він підтверджує, що за гроші збирав людей, для чого збирав. І все це підтверджується матеріалами справи.
Дмитро Тузов: Справа набула серйозного резонансу, вчора на Майдані зібралися люди, які протестували проти такого вироку суду. Я чую заклики навіть до президента втрутитися в цю справу. Чи мають політики на це якось відреагувати, чи це буде втручанням в роботу судової гілки влади і тиском?
Вікторія Дейнека: Президент не приймає рішень когось засудити чи ще щось, це функція суду.
Дмитро Тузов: Але президент є захисником Конституції.
Вікторія Дейнека: Безумовно. Але це не може бути таким прямими діями. Можна, скажімо, тримати на особистому контролі, дати вказівку Генпрокурору, можливо, підсилити прокурорську групу, передивитися матеріали – якщо є підстави, перекваліфікувати чи ще щось зробити і так далі. Це є в повноваженнях. Це не впливає на прийняття рішення судом, але суттєво підсилює позицію захисту потерпілих.
Дмитро Тузов: Чи можуть бути долучені нові свідчення під час розгляду апеляційної скарги?
Вікторія Дейнека: Безумовно. Якщо такі є, потрібно обґрунтовувати, чому вони не були заявлені. Наприклад, з’явився новий свідок, якого раніше слідство не знайшло, – подається відповідне клопотання, обґрунтування. Апеляційний суд вирішує, приймати це чи ні. Але в будь-якому випадку, якщо ці докази не були раніше досліджені (з’явився свідок, який був у від’їзді, чи взагалі не знав, що є така справа, почув і хоче надати якісь покази), безумовно це має значення.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.