Депутати Київради розуміють репутаційні ризики та декларують доходи

В ефірі «Громадського радіо» експерт та журналіст руху ЧЕСНО Сергій Огородник коментує результати дослідження: хто з депутатів Київради ухиляється від декларування своїх прибутків, а кому взагалі нема що декларувати?

Лариса Денисенко: Хто ігнорує норми законодавства та ухиляється від прямих відповідей про доходи?

Сергій Огородник: Громадський рух ЧЕСНО вже вдруге робить аналіз за результатами доходів та майна депутатів Київради. Попередній аналіз ми робили торік. Він став можливий завдяки рішенню Київради. Це рішення полягає у тому, що депутати Київради до першого квітня зобов’язані щороку подавати декларацію про майно і доходи не лише за місцем роботи (як це вимагає законодавство), але й подавати декларацію в Київраду як орган.

Олексій Бурлаков: Чому тепер вони зобов’язані робити це?

Сергій Огородник: Тому що 22 січня 2015 року було проголосовано рішення. Депутати попереднього скликання самі себе зобов’язали. Це прописано в рішенні. Відповідно до чинного регламенту, депутат зобов’язаний виконувати рішення Київради та звітувати про виконання.

Лариса Денисенко: Цей матеріал став дуже резонансним. Розкажіть, хто найбільше вирізнився на цьому полі?

Сергій Огородник: Якщо порівнювати з минулим роком — дисципліна зараз вища. Депутати розуміють, що несуть відповідальність не лише за оприлюднення, а і за неоприлюднення. Торік депутат Анатолій Велімовський мене переконував, що не зобов’язаний це робити. Таких депутатів зараз уже нема. Змінюється культура.

Тиск громади і страх понести репутаційні ризики зараз дуже важливий. Він є чинником, щоб на місцевому рівні досягати прозорості та підзвітності. Адже влада починається знизу.

Олексій Бурлаков: Чи досліджуєте ви подібну практику по різних містах чи районах України?

Сергій Огородник: Нам потрібна добра воля депутатів.

Лариса Денисенко: Чи може Київ бути у цьому зразком?

Сергій Огородник: Має бути.

Олексій Бурлаков: А чи буде?

Сергій Огородник: Буде.

Лариса Денисенко: Що могло стимулювати депутатів відповідати та виправдовуватись перед громадським рухом, журналістами, надавати інформацію? Можливо тут доклалось і те, що кияни стають більш активними та відповідальними за тих, кого делегують?

Сергій Огородник: Тиск громади і страх понести репутаційні ризики зараз дуже важливий. Він є чинником, щоб на місцевому рівні досягати прозорості та підзвітності. Адже влада починається знизу.

Лариса Денисенко: Як це виглядає на прикладі Київради: хто і що виявив?

Сергій Огородник: Ми вирішили все візуалізувати, щоб читач міг побачити депутата свого району — депутата, якого він обирав. Наприклад, є графіка: «Вони приховують свої декларації». Це вже не дуже приємно. Нас цікавили депутати, які задекларували багато доходів. Також нас цікавили депутати, які, якимось дивним чином, виживали — вони опинилися за межею бідності.

Лариса Денисенко: З тих, хто вказав нуль, хтось пояснював, як це і за що вони живуть?

Сергій Огородник: Скажу до слова, всі депутати, до яких ми зверталися, відповіли. Усі, крім одного депутата зі «Свободи» Олега Гелевея. Якщо попереднім аналізом ми показали депутатам репутаційні ризики, цим ми будемо мотивувати їх до грамотнішого заповнення декларації.

Лариса Денисенко: Ви почали серйозну тему, адже відстежуєте і свою подальшу роботу як руху. Зараз ви хочете навчити депутатів базовим правилам заповнення декларацій. Як ви бачите свою роботу наступного року?

Сергій Огородник: Ми з друзями-однодумцями обговорювали, як краще рухатись. З’явилась ідея зробити тренінг для депутатів. Після того, як ми проаналізували усе і завершимо з тим, що залишилось. Поки у нас нема декларацій десяти депутатів.