Держава не піклується про матерів, які втратили синів у АТО, - ініціатори естафети #сказатимамідякую

Про естафету в соціальній мережі, а також про необхідність реальної турботи і підтримки сімей, які втратили в АТО своїх рідних, поговоримо з Наталією Московець, головою правління Всеукраїнської громадської організації «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО», Вікторією Кравчук, матір’ю загиблого бійця Володимира Кравчука та Ігорем Шуліком, військовим капеланом.

Олена Бадюк: Як ви вирішили запустити цю ініціативу, чому вирішили звернути увагу саме на цю форму взаємопідтримки?

Наталя Московець: Колись ми сиділи разом з дівчатами і думали, як можна підтримати матерів загиблих. Ми думали зробити захід, якесь відеозвернення, але нам підказали, що можна зробити естафету пам’яті, щоб звернутися до громади, і щоб кожен бажаючий міг висловити пару слів подяки або підтримки.

Олена Бадюк: Наскільки важливими є слова людей, які не пройшли через це горе?

 Вікторія Кравчук: Це дуже важливо. Сьогодні б моєму синові виповнилося 26 років, на жаль, назавжди залишиться 21. Це сумний день, зранку телефонували люди, дуже близькі мені, які можуть бачити мої сльози, і вони відчували настрій і відчували сльози на моїх очах по телефону. Говорили, що я не маю права плакати, маю триматися, тому що багато хто з матерів бере з мене приклад.

Потім почали телефонувати люди, які протягом чотирьох років мене підтримують і теж говорили мені слова підтримки. Потім мені виказали підтримку хлопці, які з ним навчалися, і військова частина. Сьогодні я зрозуміла, що як класно, що ми запустили цю естафету, оскільки дуже багато мам почули прості слова, але від серця. Це дуже важливо, особливо для мами, яка втратила єдиного сина, яка, можливо, живе одна. Для неї – це поштовх жити і розуміти, що про неї пам’ятають і пам’ятають про її дитину.

Олена Бадюк: Яким чином можна долучитися до естафети?

Наталя Московець: Можна зробити дві речі: написати від себе декілька слів від серця і поставити хештег #сказатимамідякую. Ми знайдемо, заберемо собі на сторінку, ці слова читають, їх чують матері загиблих, які заходять до нас на сторінку.

Також можна долучитися до заходу, який відбудеться 28 серпня на Михайлівській площі ввечері о 18:00. Там буде понад 300 матерів. Можна просто прийти і постояти поруч, навіть не обов’язково щось казати.

Олена Бадюк: Наскільки потрібна ця робота? Наскільки її потрібно розповсюджувати, можливо, робити більш системною, щоб це не була поодинока ініціатива?

Ігор Шулік: Я дивлюся, що якоїсь державної системної роботи немає. Це стосується і реабілітаційних центрів для ветеранів, чи для інвалідів-ветеранів, чи якихось програм для дітей, чи вдів – немає поки такої системної роботи, тому цю роботу знову на себе перебирають волонтери і церкви.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.