Громадське радіо
Чи допоможе ця квота подолати дискримінацію на ринку праці? Говоримо з головою Інституту громадянських свобод Галиною Третьяковою.
Олена Терещенко: Чи насправді це змінить ситуацію з дискримінацією?
Галина Третьякова: Чому саме 45? Чому не 50, не 60, не 42? Якщо в нас примусово починають контролювати вік 45 і так далі, то у якій кількості підприємств вже такі люди не працюють? Бо за нашими дослідженнями, такі люди є скрізь, і ця квота вже сьогодні досягнута переважною більшістю підприємств.
Наступне питання – чому ця норма приймалася у контексті пенсійної реформи? У контексті, який підвищував розмір пенсії, але збільшував страховий стаж, і під час такої декларації нам здавалося, що пенсійний вік не підвищується.
А якщо ми захищаємо 45+, то нам хіба не треба захищати молодь? Може, нам треба захищати кожну генерацію на якийсь різний відсоток?
І останнє – а які принципи застосовуються у міжнародному досвіді?
Коли адміністративно вводяться якісь квоти, то, в першу чергу, ці квоти держава застосовує до себе. В нашому випадку такого не відбулося. Такі квоти нав’язуються бізнесу, незалежно від того, що потрібно бізнесу.
Олена Терещенко: Тобто ці квоти стосується всіх підприємств – не лише державних, але й приватних?
Галина Третьякова: Всіх абсолютно, але вона не стосується влади. Якщо б влада дійсно хотіла захистити людей 45+, то хотілося б тоді запитати: а під час реформи державної служби ми кого приймаємо на роботу?
Олена Терещенко: Ця квота не стосується держаної служби?
Галина Третьякова: Ні. Тому, використовуючи квотний підхід до бізнесу, і не використовуючи його до себе, держава викликає до себе багато питань. Чи потрібно це адмініструвати? Чи дійсно в нас держава нав’язує моду прийняття на державні позиції тільки молодих, чи це у нас панує у бізнесі? Мені здається, що бізнес в нас більш прагматично підходить до найманої праці, і наймає тих, хто дає ефективність, більше ніж.
Що стосується молоді, то, мені здається, що дискримінація людей за віком може існувати там, де потрібен зовнішній вигляд. Балерини, наприклад.
Що має захищати держава на ринку труда? Вважається, що держава має, в першу чергу, має захищати людей від експлуатацій. Також держава має захищати від дискримінації. Дискримінації за расовими ознаками, за гендером та віком. Але не квотами. Квоти не захищають від дискримінації. Вони навпаки провокують. Наприклад, якщо законодавство захистило матір, яка одна виховує дітей, то роботодавець взагалі її не бере на роботу, тому що він розуміє, що звільнити її неможливо.
Олена Терещенко: В нас вже є досвід квотування на роботі.
Галина Третьякова: Так, це стосується інвалідів. На підприємстві, де більше, ніж 20 людей, має працювати 5% інвалідів.
Олена Терещенко: Але ці квоти проблеми не вирішили?
Галина Третьякова: Не вирішили.
Олена Терещенко: І ці квоти для людей, старших за 45 років, теж проблему не вирішать.
Галина Третьякова: Не вирішать, навпаки. Я вважаю, що 99,9% підприємств мають у складі вже сьогодні людей 45+. Тому ніяких дій з боку держави щодо контролю працевлаштування таких людей не потрібно. І ця квота вже виконана.
Держава мала б зробити дослідження, хто в нас насправді є безробітним, в яких генераціях у нас найбільше безробіття. Що відбувається, коли ми маємо квоти? Захищаються люди, які не мають достатніх навичок і які недосвідчені достатньо, щоб захистити своє право на труд. Це новачки, які прийшли, і в них недостатньо якихось навичок. В європейській практиці фонди безробіття дбають про те, щоб ці навички в людей з’явилися.
Якщо не оці норми, то більше захищати нікого не треба. Бо захист якоїсь категорії, 45+ в даному випадку, дискримінує і може негативно відображатися на 45-. Якщо ми вже захищаємо 45, то потрібно довести, що в нас безробітних віком 20-25 менше, ніж 45+. Таким чином ця норма буде мати якесь наукове обґрунтування. Вона такого обґрунтування не має, і суспільству зовсім не показали ніяких досліджень чи аргументів. Наприклад, за даними Демографічного інституту, в нас найбільше непрацевлаштована молодь.
Повну розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.