«Громадське радіо»
Ілона Довгань: Що собою являє ця Школа держаного управління, чия це ініціатива?
Вікторія Куць-Мришук: Це ініціатива Інституту суспільно-економічних досліджень. Це інтелектуальний міст довіри між владою, громадою та бізнесом. На хвилі Майдану з’явилися дуже багато активних людей. У них є бажання змінити, але не завжди є розуміння, яким чином це можна змінювати.
З ініціативою стоїть неурядовий аналітичний центр, що аналізує державну політику, аналізує закони, які приймаються або будуть прийматися. Тому що з одного боку, депутатам тяжко зорієнтуватися в такій кількості законів, тому аналітики дуже коротко прописують, чому саме цей закон, чому так. А з іншого боку, навіть громада не має часу і можливості читати ці закони. Ми людською мовою доносимо про зміст.
Ілона Довгань: Чим ця школа кардинально відрізняється від того, що пропонують інші?
Вікторія Куць-Мришук: Намагалися поєднувати бізнес-підхід, а з іншого — кращі академічні практики. У нас є три вимоги до викладачів: ти маєш про те, що говориш, бути академічно підготовленим, з іншого боку, ти маєш бути практиком.
Ілона Довгань: Туди приходять лише ті, хто хоче працювати в сфері державного управління? Чи будь-яка людина?
Вікторія Куць-Мришук: Це можуть і повинні бути представники бізнесу і громадських організацій. Ключова мета їхньої участі — налагодити взаємодію між владою та громадою. Вони мають виконати практичне завдання. Протягом двох з половиною місяців, поки вони навчаються з п’ятниці по неділю.
Наші студенти — представники держслужби, маємо одного депутата Верховної Ради-випускника, журналісти, керівники держпідприємств, представники бізнесу. Добра половина — громадські активісти.
Тетяна Трощинська: Подібне пропонує Академія державного управління. Що кажуть ваші потенційні студенти з точки зору очікувань?
Вікторія Куць-Мришук: Наприклад, частину нашої програми ведуть професійні бізнес-тренери. Тому частина учасників зацікавлені втому, щоб по практикувати. Другий момент — нібито програми схожі, але у нас навчання в роботі. Тому у наших учасників є можливість консультуватися у експертів, депутатів, ініціаторів реформ.
Ілона Довгань: Що я протягом двох місяців навчання у вас почую?
Вікторія Куць-Мришук: Чотири напрямки. Перший — те, як об лаштована держава, як формується державна політика. Другий — як управляти людьми і проектами. Третій — комунікація. Четвертий специфічний, змінюється від школи до школи. Наприклад, вчора стартувала соціальна школа. Ключова тема — соціальні реформи. Більшість програми ми шукали нових викладачів, які зможуть розширити світогляд учасників. Четвертий напрямок залежить від тематики школи.
Ілона Довгань: У вас уже є випускники, які мали зробити за результатами навчання практичні проекти? Що вони зробили?
Вікторія Куць-Мришук: Маємо 9 проектів. Перший етап навчання — це розробка проекту, другий етап, до 6 місяців після навчання — час для реалізації проекту. З того, що вже реалізовано — «Допомога під контролем» для внутрішньо переміщених осіб. І другий проект — «Відкриті бази даних».
«Допомога під контролем» — це просто. На сьогоднішній день Україна як держава отримує певну допомогу від інших країн. Цікаво, куди ідуть ці гроші. Коли команда зайнялась, а в цій команді були двоє переселенців, задалися питанням, де гроші, хто розподіляє. Вони дослідили, яка ситуація в Україні: офіційно і неофіційно. Дослідили досвід інших країн, як вони справлялися з такими ситуаціями, розробили продукт «Біла книга», де є аналіз ситуації і рекомендації ВР, уряду, місцевим громадам, на що звернути увагу.
Ілона Довгань: Державотворець сьогодні: хто він, який він?
Вікторія Куць-Мришук: Ми не даємо готових відповідей. Ми створюємо умови для учасників, щоб вони порівняли: який він був, який він має бути тепер.
Ідея школи — сприяти перенавантаженню влади. З одного боку, це може бути варіант того, коли держслужбовець від нас інший повертається. З іншого — ті, хто у нас пройшов підготовку, пішов у депутати. Інколи змінюючи середовище, ми можемо впливати на людей у владі.