Громадське радіо
Ігор Гордійчук: Це чергова передсмертна агонія. Вони бачать, що немає іншого виходу для них, крім того, щоб провокувати нас на більш рішучі дії. Це потрібно їм для того, що вийти з політико-дипломатичної та економічної ізоляції. Вони хочуть прорвати цю блокаду. Війна перейшла у політико-дипломатичну та фінансово-економічну сферу.
Військова складова, хоч і залишається важливою, вже не на першому місці. Вони роблять все можливе, щоб наші підрозділи дали рішучу відповідь, а вони змогли задокументувати це і звинуватити нас у невиконанні Мінських домовленостей і вийти з них. Це буде якийсь новий виток політико-дипломатичних відносин.
Тетяна Трощинська: Що ви можете сказати про 72-гу окрему механізовану бригаду та полковника Андрія Соколова?
Ігор Гордійчук: Тільки позитивне. Я з ним в АТО з перших днів. Ми разом пройшли Ізюм, Слав’янськ, Краматорськ. Він один із найбільш досвідченіших військових. Завдяки таким, як він тримаються наші збройні сили.
Тетяна Трощинська: Чи були серед загиблих, з якими прощалися урочисто на Майдані, ті, кого ви знали особисто? Там були і ваші ліцеїсти з ліцею імені Богуна.
Ігор Гордійчук: Так, серед них Андрій Кизило. Наш випускник, ліцеїст. Крім того, я був першим заступником начальника академії сухопутних військ. Там брав участь і у його вихованні і навчанні. Це кращий із кращих наших побратимів. Війна забирає найкращих. Ми зараз готуємо клопотання, щоб навіки було занесене ім’я героя України Андрія Кизило у списки особового складу першої навчальної роти ліцею Богуна. У нас вже є один герой Олександр Порхун. Він вижив. Це дуже важливо для наших ліцеїстів і наших збройних сил.
Тетяна Трощинська: За останні кілька місяців про війну заговорили з новою силою, адже тривали бої на Світлодарській дузі і поблизу Авдіївки. Раніше журналісти і волонтери писали, що у мирних містах війна не відчувається. Чи було у вас таке відчуття?
Ігор Гордійчук: У мене точно не було. Ми знаємо що треба робити і робимо це кожний день. У ліцеї ми готуємо нове покоління, щоб воно було більш підготовленим. Це комплексний підхід – кожен має робити свою роботу. Ви, журналісти, теж важлива складова.
Дійсно, можливо, ця війна стосується не всіх, бо ми воюємо не кількістю, а якістю. Треба поступово відмовитися від мобілізації і перейти на контрактну армію. Це зараз робиться. Не можна сказати, що суспільство заспокоїлося. Раніше була мобілізація про яку думала кожна сім’я у державі. Зараз інше.
Ваша складова також дуже важлива, адже ви доносите інформацію до тих, кого начебто війна не стосується. Це гібридна війна. Ніхто не знає, чого чекати за годину. Це терористи – вони воюють за спинами жінок та дітей. Так було певне самозаспокоєння певний час. Якщо більшість населення буде думати, що їх не стосується, то нам буде дуже важко. На відміну від імперії Путінської і КГБшної імперії зла ми бережемо кожну людину. Це для них люди – м’ясо. Нам треба не кількістю, а якістю воювати.
Тетяна Трощинська: Сьогодні штаб АТО спростував інформацію стосовно обстрілів мирних кварталів Донецька. Цієї інформації дуже багато і вона активно обговорюється у соціальних мережах. Прокоментуйте.
Ігор Гордійчук: Це все терористична армія, а не регулярна. Там є регулярний російський підрозділ. Не виконуються ніякі правила війни, не виконуються конвенції. В мене немає ніяких сумнівів, що вони роблять це самостійно, щоб ми не могли відкрити вогонь у відповідь. Ми ніколи не стріляємо по населених пунктах, а тим більше по школах. Це заборонено всіма загальноприйнятими документами. Це терористи. Вони не дотримуються ніяких правил. Документи, що ми з ними підписуємо, нічого не варті. Ще Бісмарк казав, що документи підписані із росіянами не варті навіть паперу, на якому вони написані.
Тетяна Трощинська: Якщо порівняти українські збройні сили станом на початок війни і зараз, чи побачите ви динаміку підготовки матеріально-технічної бази та особистого складу?
Ігор Гордійчук: Однозначно. По всім напрямкам все покращилося. У 2014 ми були голі і босі. Ми мали мінімальну підготовку, у нас не було майже ніякого спорядження, ми не мали навіть біноклів, не кажучи про GPS-засоби, прилади нічного бачення тощо. Багато техніки (танки тощо) були у неробочому стані. Великі проблеми були із мотивацією. Все це зараз мінімізоване. Я відчуваю по духу і настрою тих, хто зараз служить, що сьогодні це зовсім інша армія. Сильніша. Більш вмотивована.
Якби Путін міг би, то він йшов би далі. Він зрозумів, що тут навіть якщо хтось і говорить російською мовою, то це не через любов до «руського мира», а через те, що у школах так звикли.
Тетяна Трощинська: Наскільки Авдіївка є стратегічно важливим місцем? Як далі буде розвиватися ситуація?
Ігор Гордійчук: Будь-яке місце у будь-який момент може мати важливе значення. Це ж гібридна війна. Ми вже маємо досвід ведення такої. Навіть якщо вони досягнуть якогось успіху, то відповідь не змусить довго чекати. Не можна сказати, що якесь місце має найважливіше стратегічне значення.
Для нас навіть клаптик землі, навіть метр землі, нашої землі, має значення. Ми захищаємо свою Батьківщину. Навіть якщо ми сьогодні втратимо метр, то завтра заберемо 10. І так до самого кордону. Бо все це наше. Ми будемо вимагати повної компенсації і відшкодування усіх збитків згідно з усіма міжнародними нормами.